Бандуренко Євген Федорович
БАНДУРЕ́НКО Євген Федорович (справж. — Бондаренко; 23. 01. 1919, Київ — 16. 03. 1972, Одеса) — поет. Член СПУ (1946). Учасник 2-ї світової війни. 1937–41 навч. у Київ. університеті. 1946–54 очолював Одес. філію СПУ, редагував альманах «Літературна Одеса». Друкуватися почав від 1940. Поезії Б. властиві елегійність і медитативність, поєднання публіцистич. гостроти з народнопісенним ліризмом, доброзичливого гумору з сарказмом.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Мечі і струни. О., 1945; Дружба. О., 1948; Щасливого плавання. О., 1951; Розливсь Дніпро. О., 1952; Південна сторона. К., 1953; На чисту воду. О., 1955; За хвіст та на сонце. К., 1955; Будьмо знайомі. О., 1957; Веселка. К., 1957; Одним миром мазані. К., 1959; Кому смішки, а кому на горішки. О., 1961; Взяв би я бандуру. К., 1962; Гомін моря. О., 1963; Сміхом колючим. К., 1963; Чесне гумористичне. О., 1966; Поезії. К., 1967; Струни і стріли. К., 1969; Весела осінь. О., 1971; Бальзам і сіль. О., 1972; Вибране. К., 1977; Дітям на гостинець. К., 1978.
Рекомендована література
- Крижанівський С. Зростання поета // Зміна. 1953. № 3;
- Масенко Т. Про вірші Євгена Бандуренка // Дніпро. 1953. № 11;
- Левченко М. Шлях поета // Жовтень. 1959. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
