Банківський контроль

БА́НКІВСЬКИЙ КОНТРО́ЛЬ — пере­вірка господарсько-фінансової діяльності під­приємств, організацій і громадян, яку здійснюють банки у процесі викона­н­ня банківських операцій. В умовах зро­ста­н­ня ролі держави в регулюван­ні фінанс.-кредит. механізму ринку Б. к. здійснюють комерц. банки та ін. кредитні ін­ститути. Центр. банк здійснює на­гляд і контроль за діяльністю всієї фінанс.-кредит. системи країни. Залежно від видів операцій, які проводить банк, та видів кредиту Б. к. складається з контролю за цільовим викори­ста­н­ням кредит. ресурсів, ефективністю проведе­н­ня фінанс. операцій, своєчас. від­рахува­н­ням від­сотк. платежів, а в деяких випадках (напр. в умовах бланк. кредиту) банк може брати на себе право упр. фінанс.-екон. діяльністю під­приємств. Б. к. поділяють на поперед. і на­ступний. Перший здійснюється перед викона­н­ням певних грош.-роз­рахунк. операцій. На­ступ. контроль — у процесі реалізації банк. операцій для клієнта та за їхніми результатами. Осн. мета Б. к. — за допомогою екон. інструментів впливати на під­вище­н­ня ефективності функціонува­н­ня під­приємств, рац. викори­ста­н­ня фінанс. ресурсів, особливо кредит., зміцне­н­ня платіж. та роз­рахунк. дисципліни. Б. к. — один із засобів забезпече­н­ня під­вище­н­ня рівня стійкості та стабілізації фінанс.-кредит. системи держави.

Б. к. здійснюється також за діяльністю комерц. банків, що повʼязано з необхідністю стабілізації економіки, фінанс.-кредит. системи. Найгостріше ця про­блема по­стає в період екон. криз, транс­формації екон. систем, створе­н­ня нових систем викори­ста­н­ня фінанс.-кредит. інструментів. Яскравим прикладом цього може бути становле­н­ня й роз­виток Федерал. резерв. системи (ФРС) США (від 1913). Зацікавленість банк. системи США у створен­ні центр. банку зросла в період фінанс. кризи 1907. Тоді вкладники звернулися до банків з вимогою поверне­н­ня вкладів і обліку банкнот у готівці, що при­звело до банкрутства багатьох банків і криз. становища всієї банк. системи. Зав­да­н­ням ФРС було забезпече­н­ня еластичності пропозиції готівк. грошей і дис­конт. цін­них паперів комерційним банкам. Але циклічність роз­витку ринк. економіки вимагала від ФРС контролю за нормою резерву, обліковою ставкою, операціями з цін. паперами й валютою, тобто осн. важелями, які управляють пропозицією грошей. Це зумовило створе­н­ня системи Б. к. за діяльністю комерц. банків, що забезпечила стабільність фінанс.-кредит. системи. Контроль здійснює центр. банк, який є емісій. центром держави, регулює грош.-кредитну систему. Ефективність цього контролю залежить від функціонува­н­ня чіткого і стабіл. законодавства. Ви­значе­н­ня інтеграційних вимог або обмежень, які вносять органи на­гляду від­повід­но до їхніх повноважень, роз­ʼясне­н­ня фінанс. політики ви­ступають у ви­гляді інтер­претації чи поясне­н­ня дій органів на­гляду від­повід­но до чин­ного законодавства. Центр. банк контролює діяльність комерц. банків щодо під­трима­н­ня їхньої ліквідності. Практикується проденційне, або ро­зумне, регулюва­н­ня — обмеже­н­ня, що накладаються на банки та ін. фінанс. ін­ститути, а також ліміти, яких вони повин­ні дотримуватися з метою гарантії без­пеки і сталості, захищаючи інтереси вкладників. Ефективне регулюва­н­ня має забезпечити чесний ринок конкуренції між банками, ліквідацію сумнів. банків. Ро­зумне регулюва­н­ня ви­значає ліцензува­н­ня нових банків і видачу ліцензій на проведе­н­ня операцій, обовʼязкову необхідну величину статут. капіталу.

Важл. кроком на шляху поліпше­н­ня як нац., так і між­нар. фінанс. стабільності було створе­н­ня на­прикінці 1974 керівниками центр. банків країн групи «великої десятки» Базел. комітету з банк. регулюва­н­ня. До його складу входять пред­ставники на­гляд. органів за банк. діяльністю та центр. банків Бельгії, Канади, Франції, Німеч­чини, Італії, Японії, Люксембурґу, Гол­ландії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та США. Базел. комітет виробив 25 осн. принципів ефектив. банк. на­гляду за банк. діяльністю країн — чл. комітету та ін. країн, які тісно з ним спів­працюють. Осн. мета на­гляд. органів — бути впевненими в тому, що банки функціонують ефективно й без­печно, мають до­стат. капітал і резерви для нед­опуще­н­ня ризиків, що виникають у їхній діяльності. У кожній країні діє своя система прав. актів і держ. на­гляд. структур, яка регламентує діяльність банків, ін. фінанс.-кредит. ін­ститутів (Комітет з регулюва­н­ня банків у Франції, Федерал. ві­домство з контролю за банками в Німеч­чині, Банк. комісія у Швейцарії).

Створе­н­ня в Україні банк. системи, адекват. ринк. механізму господарюва­н­ня, базується на Законах України «Про Національний банк України» (1999), «Про банки і банківську діяльність» (2000). Першими нормат. актами, в яких було ви­значено порядок створе­н­ня банків, реєстрації, зокрема з участю іноз. капіталу, реєстрації змін і доповнень, від­кри­т­тя філій і пред­ставництв, припине­н­ня діяльності, необхідність проведе­н­ня банк. на­гляду, його структуру, функції, повноваже­н­ня щодо за­стосува­н­ня санкцій, були «Тимчасове положе­н­ня про порядок створе­н­ня, реєстрації комерційних банків і здійсне­н­ня на­гляду за їхньою діяльністю» (1992) та «Банківський на­гляд. Функції банківського на­гляду НБУ» (1993). 12 липня 1994 затв. «Положе­н­ня про службу банківського на­гляду НБУ», в якому ви­значені конкретні форми здійсне­н­ня контрол.-на­гляд. функцій та мета їх здійсне­н­ня. Заг. метою банк. на­гляду НБУ є під­тримка довіри су­спільства до фінанс. системи й захист інтересів вкладників.