Банківський контроль

БА́НКІВСЬКИЙ КОНТРО́ЛЬ  — перевірка господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій і громадян, яку здійснюють банки у процесі виконання банківських операцій. В умовах зростання ролі держави в регулюванні фінанс.-кредит. механізму ринку Б. к. здійснюють комерц. банки та ін. кредитні інститути. Центр. банк здійснює нагляд і контроль за діяльністю всієї фінанс.-кредит. системи країни. Залежно від видів операцій, які проводить банк, та видів кредиту Б. к. складається з контролю за цільовим використанням кредит. ресурсів, ефективністю проведення фінанс. операцій, своєчас. відрахуванням відсотк. платежів, а в деяких випадках (напр. в умовах бланк. кредиту) банк може брати на себе право упр. фінанс.-екон. діяльністю підприємств. Б. к. поділяють на поперед. і наступний. Перший здійснюється перед виконанням певних грош.-розрахунк. операцій. Наступ. контроль — у процесі реалізації банк. операцій для клієнта та за їхніми результатами. Осн. мета Б. к. — за допомогою екон. інструментів впливати на підвищення ефективності функціонування підприємств, рац. використання фінанс. ресурсів, особливо кредит., зміцнення платіж. та розрахунк. дисципліни. Б. к. — один із засобів забезпечення підвищення рівня стійкості та стабілізації фінанс.-кредит. системи держави.

Б. к. здійснюється також за діяльністю комерц. банків, що пов’язано з необхідністю стабілізації економіки, фінанс.-кредит. системи. Найгостріше ця проблема постає в період екон. криз, трансформації екон. систем, створення нових систем використання фінанс.-кредит. інструментів. Яскравим прикладом цього може бути становлення й розвиток Федерал. резерв. системи (ФРС) США (від 1913). Зацікавленість банк. системи США у створенні центр. банку зросла в період фінанс. кризи 1907. Тоді вкладники звернулися до банків з вимогою повернення вкладів і обліку банкнот у готівці, що призвело до банкрутства багатьох банків і криз. становища всієї банк. системи. Завданням ФРС було забезпечення еластичності пропозиції готівк. грошей і дисконт. цінних паперів комерційним банкам. Але циклічність розвитку ринк. економіки вимагала від ФРС контролю за нормою резерву, обліковою ставкою, операціями з цін. паперами й валютою, тобто осн. важелями, які управляють пропозицією грошей. Це зумовило створення системи Б. к. за діяльністю комерц. банків, що забезпечила стабільність фінанс.-кредит. системи. Контроль здійснює центр. банк, який є емісій. центром держави, регулює грош.-кредитну систему. Ефективність цього контролю залежить від функціонування чіткого і стабіл. законодавства. Визначення інтеграційних вимог або обмежень, які вносять органи нагляду відповідно до їхніх повноважень, роз’яснення фінанс. політики виступають у вигляді інтерпретації чи пояснення дій органів нагляду відповідно до чинного законодавства. Центр. банк контролює діяльність комерц. банків щодо підтримання їхньої ліквідності. Практикується проденційне, або розумне, регулювання — обмеження, що накладаються на банки та ін. фінанс. інститути, а також ліміти, яких вони повинні дотримуватися з метою гарантії безпеки і сталості, захищаючи інтереси вкладників. Ефективне регулювання має забезпечити чесний ринок конкуренції між банками, ліквідацію сумнів. банків. Розумне регулювання визначає ліцензування нових банків і видачу ліцензій на проведення операцій, обов’язкову необхідну величину статут. капіталу.

Важл. кроком на шляху поліпшення як нац., так і міжнар. фінанс. стабільності було створення наприкінці 1974 керівниками центр. банків країн групи «великої десятки» Базел. комітету з банк. регулювання. До його складу входять представники нагляд. органів за банк. діяльністю та центр. банків Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембурґу, Голландії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та США. Базел. комітет виробив 25 осн. принципів ефектив. банк. нагляду за банк. діяльністю країн — чл. комітету та ін. країн, які тісно з ним співпрацюють. Осн. мета нагляд. органів — бути впевненими в тому, що банки функціонують ефективно й безпечно, мають достат. капітал і резерви для недопущення ризиків, що виникають у їхній діяльності. У кожній країні діє своя система прав. актів і держ. нагляд. структур, яка регламентує діяльність банків, ін. фінанс.-кредит. інститутів (Комітет з регулювання банків у Франції, Федерал. відомство з контролю за банками в Німеччині, Банк. комісія у Швейцарії).

Створення в Україні банк. системи, адекват. ринк. механізму господарювання, базується на Законах України «Про Національний банк України» (1999), «Про банки і банківську діяльність» (2000). Першими нормат. актами, в яких було визначено порядок створення банків, реєстрації, зокрема з участю іноз. капіталу, реєстрації змін і доповнень, відкриття філій і представництв, припинення діяльності, необхідність проведення банк. нагляду, його структуру, функції, повноваження щодо застосування санкцій, були «Тимчасове положення про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду за їхньою діяльністю» (1992) та «Банківський нагляд. Функції банківського нагляду НБУ» (1993). 12 липня 1994 затв. «Положення про службу банківського нагляду НБУ», в якому визначені конкретні форми здійснення контрол.-нагляд. функцій та мета їх здійснення. Заг. метою банк. нагляду НБУ є підтримка довіри суспільства до фінанс. системи й захист інтересів вкладників.

Завантажити статтю