БАРАБА́Ш Юрій Якович (10. 08. 1931, Харків — 28. 11. 2024, Москва) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1969), професор (1971). Член НСПУ (1957). Лауреат Між­народної премії Фундації О. і Т. Антоновичів (1998). Національна премія України імені Тараса Шевченка (2004). Закінчив Київський університет (1955). Працював 1960–61 головним редактором журналу «Прапор». 1961–65 — за­ступник головного редактора «Литературной газеты» у Москві, кілька років — у апараті ЦК КПРС, 1975–77 — директор Ін­ституту світової літератури АН СРСР, 1977–83 — 1-й за­ступник міністра культури СРСР, 1983–86 — головний редактор газети «Советская культура». Автор числен­них праць з теорії літератури та історії української літератури, культурологічних публікацій у періодиці. У дослідже­н­нях, присвячених літературній спадщині О. Довженка, під­креслював національну специфіку його творчості, висунув і об­ґрунтував тезу про нерозривність у справжньому мистецтві національного змісту та національної форми. Аналізував твори Г. Сковороди, Т. Шевченка, В. Вин­ниченка, Василя Ел­лана-Блакитного, В. Чумака, Є. Маланюка, В. Сосюри, В. Барки, О. Гончара, А. Любченка, Григора Тютюн­ника, І. Виргана та ін. Праці Барабаша пере­кладено європейськими мовами.