Бараболя Марко
БАРАБО́ЛЯ Марко (справж. — Рознійчук Іван Федорович; псевд. і крипт.: Е. Шуна, М. Товчок, М. Крумпля, Сучок, Мнюх, Чміль; 30. 04. 1910, Требушани, нині с. Ділове Рахів. р-ну Закарп. обл. — 27. 11. 1945, станиця Пашківська, нині Краснодар. краю, РФ) — письменник-сатирик. Закін. Мукачів. торг. академію (1928). Працював у книгарнях Ужгорода (1928–31) та Хуста (1932–34), від 1934 — вчитель у закарп. селах і Рахові. 1943 мобіліз. в угор. армію, перейшов на бік рад. армії, 1945 потрапив у табір військовополонених у Новоросійську, захворів і був перевед. у шпиталь, розміщ. у станиці Пашківська під Краснодаром, де й помер. Сатиричні мініатюри друкував від 1928 у місц. пресі. Автор поет., прозових і драм. мініатюр, зібр. у кн. «З-під їдкого пера» (Прага, 1941) та посмертно «Тутешняцька губернія» (Братислава; Пряшів, 1970), «Проект автономії» (Уж., 1991). Послуговуючись різноманіт. засобами творення образів (від м’якого гумору до нищів. сарказму), Б. малював яскраві картини життя Закарпаття кінця 20–30-х рр. Серед найкращих творів Б., що й до сьогодні зберегли актуальність, — «Гальо! Гальо! Радіо Кошіце!», «Проект автономії», «Продукція язиков» та ін. Деякі фейлетони опубліковано в антології «Поети Закарпаття» (Братислава; Пряшів, 1965) та кн. «На Верховині» (Уж., 1984).
Рекомендована література
- Мольнар М. Марко Бараболя // Дукля. 1970. № 1;
- Балега Ю. Викривач «Тутешняцької губернії» // Закарп. правда. 1990, 9 січ.;
- Поп В. Слово нещадне, ім’я незнищенне: До 80-річчя Марка Бараболі // Там само. 1990, 21 квіт.;
- Ребрик І. Обірвана доля, або Третє повернення Марка Бараболі // Визв. шлях. 1991. Кн. 5;
- Габор В. Бараболя Марко // Укр. журналістика в іменах. Л., 1994. Вип. 1.
Завантажити статтю
Людина 
