БАРАНО́ВСЬКИЙ Петро Дмитрович (02(14). 02. 1892, с. Шуйське, нині Смолен. обл., РФ — 12. 06. 1984, Москва) — архiтектор, ре­ставратор, iсторик архiтектури. Проф. Заслужений діяч мистецтв РРФСР. Закін. Моск. археол. ін­ститут (1918). Засн. наук. ре­ставрацiї памʼяток архітектури в СРСР. Справив ви­значал. вплив на формува­н­ня укр. школи ре­ставрацiї. Дослiдив i ре­ставрував понад 100 памʼяток у Росiї, Бiлорусi, Азербайджанi, Вiрменiї, Грузiї. 1923 заснував у с. Коломенське перший в СРСР Музей нар. архітектури. На­прикiнці 30-х рр. за оборону памʼяток церк. архітектури був ре­пресований. 1943–44 як чл. уряд. комiсiї з роз­слiдува­н­ня нацист. злочинiв в Українi наполiг на вiдбудовi багатьох памʼяток, знищених під час війни. Протягом 1944–62 вiдбудовував Пʼятницьку церкву 12 ст. у Черніговi. 1957–70 дослiджував київ. церкву Спаса на Берестовi, руїни Успен. собору Києво-Печер. лаври, ротонду 12 ст. в с. По­береж­жя (Тисьмениц. р-н Івано-Фр. обл.). Автор праць з археологiї, iсторiї архітектури, методики дослiдж. i ре­ставрацiї памʼяток.