Барборіке Корнеліу

БАРБОРІ́КЕ Корнеліу (Barborică Corneliu; 05. 04. 1931, м. Дробета-Турну-Северин, Румунія — 11. 05. 2017, Бухарест) — румунський літературознавець-славіст, письменник, перекладач. Доктор філологічних наук (1970). Закін. Братислав. університет (1955). Працював у Бухарест. університеті: професор (до 1995) каф. слов’ян. мов, викладав словац. мову та літературу, курс компаративістики (слов’ян. літ-ри), проф.-консультант. Автор ґрунтов. монографій та підручників, присвяч. словац. та чес. літ-рам, розвідок із порівнял. дослідження слов’ян. літ-р, перекладів поет. і прозових творів письменників слов’ян. світу (найбільше словац. і чеських), оригін. власних творів малої прози та роману. Укр. красне письменство досліджував у контексті порівнял. вивчення слов’ян. літ-р. У монографії «Studii de literatură comparată» («Студії з порівняльної літератури», Бухарест, 1987) у розділі «Метаморфози великих епічних віршованих форм» проаналізовано філос. поеми І. Франка «Мойсей» і «Смерть Каїна», а також зроблено спробу виокремити своєрідність Т. Шевченка як автора ліро-епіч. поем «Гайдамаки» й «Великий льох» під кутом зору особливостей жанр. трансформації романт. поеми байронів. типу в слов’ян. літ-рах 19 ст. Серед рис поетики Т. Шевченка Б. відзначав романтику, домінування визв.-патріот. і соц. мотивів, елегійно-ностальгійне протиставлення героїч. минулого України її сучасному, ліричну інтенсивність оповіді, просодичну варіантність віршування — поліметрію. Автор есе «Тарас Шевченко — живе серце нації» // «Наш голос», Бухарест, 1994, № 5. У кн. «Utopie şi antiutоpie» («Утопія і антиутопія», Бухарест, 1998) охарактеризував філософію творчості Г. Сковороди у зв’язку з худож. утіленням світ. ідеї щасливого життя людства, дослідив відгомін нац.-визв. та месіан. ідей поезій А. Міцкевича в укр. літературі 19 ст., подав стислий аналіз «Книги буття українського народу» М. Костомарова, згадав творчість Л. Боровиковського, П. Гулака-Артемовського, Т. Шевченка.

Завантажити статтю