БАРВНИКИ́ — інтенсивно забарвлені органічні сполуки, які за­стосовуються для фарбува­н­ня текс­тильних виробів, шкіри, хутра, паперу, пластмас, гуми. Б. здатні інтенсивно по­глинати й пере­творювати енергію електромагніт. ви­промінювань у видимій і ближній обл. спектра, за­стосовуються для пере­дава­н­ня цієї здатності іншим тілам і предметам. Залежно від способу пере­творе­н­ня енергії, що по­глинається, ці сполуки характеризуються кольором, люмінесценцією чи здатністю діяти на фотохім. процеси (за­стосовуються для під­вище­н­ня або зниже­н­ня світлочутливості фотоматеріалів — оптичні сенсибілізатори і десенсибілізатори). Перші Б. — природного (рослин­ного, тварин­ного) походже­н­ня (зокрема алізариновий червоний з корі­н­ня марени та індиго синій з листя індигоноски), які на­прикінці 19 ст. замінено синтетичними. Перші синтетичні Б. — з вуглеводнів камʼяновугіл. смоли: фуксин, мовеїн. Згодом від­крито азобарвники й сірчисті Б. Виникла анілінофарбова пром-сть, яка до 1-ї світової війни була монополізована Німеч­чиною. Нині існує бл. 7 тис. Б. Хім. будова Б. характеризується наявністю в їхніх молекулах хромофорів — ланцюгів спряже­н­ня (чергува­н­ня простих і по­двійних звʼязків) і ароматич. або гетероцикліч. ядер з ауксохромами. За хім. будовою Б. поділяються на класи: азо-, нітро- та нітрозобарвники, азометинові, антрахінонові, арилметанові, індигоїдні, макрогетероциклічні, оксикетонові, поліметинові, поліциклічні, сірчисті, хінонімінові, триарилметанові, ціанінові, фталоціанінові та ін. Забарвле­н­ня Б. ви­значається будовою їхніх молекул (теорія колірності). В основі тех. класифікації Б. — методи фарбува­н­ня й характер взаємодії Б. з матеріалом, що фарбується. За способами за­стосува­н­ня роз­різняють: кислотні, кубові, основні, пігментні, протравні, прямі, сірчисті Б., які фарбують волокно, нерозчин­ні у воді азобарвники. За­стосовують також Б. для штучного (синтетич.) волокна, що формують віскозу, синтетич. полімери, роз­чиняються в них або утворюють тонку суспензію; індуліни та ні­грозини — сині й чорні Б. з аніліну тощо. Б. органічні можуть бути роз­чин­ними (прямі, протравні, активні, кислотні, катіон­ні) й нерозчин­ними (дис­персні, кубові) у воді. Дис­персні Б. за­стосовуються у ви­гляді тонких дис­персій для фарбува­н­ня хім. волокон. Кубові Б. для фарбува­н­ня пере­водяться від­новлювачами в роз­чин­ні лейкоформи або випускаються у ви­гляді стійких похідних (кубозолі). Деякі нерозчин­ні Б. утворюються на волокнах під час фарбува­н­ня роз­чин­ними проміжними продуктами (продукти холодного фарбува­н­ня, кубогени, фталогени). Б., які вводяться без­посередньо в матеріали, що фарбуються, характеризуються за роз­чин­ністю у від­повід. середовищах, напр., жиро-, спирто-, ацетонорозчин­ні; Б., що роз­чиняються у роз­плавах полімерів. Б., нерозчин­ні у воді та матеріалах, що фарбуються, називаються пігментами. Торгові назви Б. будуються за принципом: перші два слова — назва класу барвника за за­стосува­н­ням і колір, на­ступна літера — від­тінок (Ж — жовтий, К — червоний, С — синій, З — зелений, О — осн. тон); за­значена перед літерою цифра вказує на інтенсивність від­тінку. Б. характеризують за рівністю, інтенсивністю та чистотою від­тінків зразків фарбува­н­ня, а також за їхньою стійкістю до різних впливів, напр., до світла, погодних умов, мокрих обробок, тертя, дії високих т-р (у роз­плавах полімерів), хім. агентів, на­ступ. текс­тил. пере­робок. В Україні Б. виробляють заводи «Барва», «Краситель», Сиваський анілінофарбовий завод.