Барвники

БАРВНИКИ́  — інтенсивно забарвлені органічні сполуки, які застосовуються для фарбування текстильних виробів, шкіри, хутра, паперу, пластмас, гуми. Б. здатні інтенсивно поглинати й перетворювати енергію електромагніт. випромінювань у видимій і ближній обл. спектра, застосовуються для передавання цієї здатності іншим тілам і предметам. Залежно від способу перетворення енергії, що поглинається, ці сполуки характеризуються кольором, люмінесценцією чи здатністю діяти на фотохім. процеси (застосовуються для підвищення або зниження світлочутливості фотоматеріалів — оптичні сенсибілізатори і десенсибілізатори). Перші Б. — природного (рослинного, тваринного) походження (зокрема алізариновий червоний з коріння марени та індиго синій з листя індигоноски), які наприкінці 19 ст. замінено синтетичними. Перші синтетичні Б. — з вуглеводнів кам’яновугіл. смоли: фуксин, мовеїн. Згодом відкрито азобарвники й сірчисті Б. Виникла анілінофарбова пром-сть, яка до 1-ї світової війни була монополізована Німеччиною. Нині існує бл. 7 тис. Б. Хім. будова Б. характеризується наявністю в їхніх молекулах хромофорів — ланцюгів спряження (чергування простих і подвійних зв’язків) і ароматич. або гетероцикліч. ядер з ауксохромами. За хім. будовою Б. поділяються на класи: азо-, нітро- та нітрозобарвники, азометинові, антрахінонові, арилметанові, індигоїдні, макрогетероциклічні, оксикетонові, поліметинові, поліциклічні, сірчисті, хінонімінові, триарилметанові, ціанінові, фталоціанінові та ін. Забарвлення Б. визначається будовою їхніх молекул (теорія колірності). В основі тех. класифікації Б. — методи фарбування й характер взаємодії Б. з матеріалом, що фарбується. За способами застосування розрізняють: кислотні, кубові, основні, пігментні, протравні, прямі, сірчисті Б., які фарбують волокно, нерозчинні у воді азобарвники. Застосовують також Б. для штучного (синтетич.) волокна, що формують віскозу, синтетич. полімери, розчиняються в них або утворюють тонку суспензію; індуліни та нігрозини — сині й чорні Б. з аніліну тощо. Б. органічні можуть бути розчинними (прямі, протравні, активні, кислотні, катіонні) й нерозчинними (дисперсні, кубові) у воді. Дисперсні Б. застосовуються у вигляді тонких дисперсій для фарбування хім. волокон. Кубові Б. для фарбування переводяться відновлювачами в розчинні лейкоформи або випускаються у вигляді стійких похідних (кубозолі). Деякі нерозчинні Б. утворюються на волокнах під час фарбування розчинними проміжними продуктами (продукти холодного фарбування, кубогени, фталогени). Б., які вводяться безпосередньо в матеріали, що фарбуються, характеризуються за розчинністю у відповід. середовищах, напр., жиро-, спирто-, ацетонорозчинні; Б., що розчиняються у розплавах полімерів. Б., нерозчинні у воді та матеріалах, що фарбуються, називаються пігментами. Торгові назви Б. будуються за принципом: перші два слова — назва класу барвника за застосуванням і колір, наступна літера — відтінок (Ж — жовтий, К — червоний, С — синій, З — зелений, О — осн. тон); зазначена перед літерою цифра вказує на інтенсивність відтінку. Б. характеризують за рівністю, інтенсивністю та чистотою відтінків зразків фарбування, а також за їхньою стійкістю до різних впливів, напр., до світла, погодних умов, мокрих обробок, тертя, дії високих т-р (у розплавах полімерів), хім. агентів, наступ. текстил. переробок. В Україні Б. виробляють заводи «Барва», «Краситель», Сиваський анілінофарбовий завод.

Завантажити статтю