БАРʼЄ́РИ ПСИХОЛОГІ́ЧНІ — барʼєри, зумовлені виникне­н­ням певного психічного стану особистості, що характеризується не­адекватною пасивністю й заважає виконан­ню тих чи інших дій. В основі виникне­н­ня такого стану лежить посиле­н­ня негатив. пере­живань та установок (хвилюва­н­ня, страх, сором, не­приязнь, не­прийня­т­тя тощо), які асоціюються з конкрет. діяльністю або спілкува­н­ням (напр., «страх сцени»). Ві­домі такі види Б. п.: мотивац. (виявляються на рівні потреб, інтересів, соц. установок); когніт. (повʼязані з пі­знавал. сферою, здібностями людини); цін­нісно-смисл.; операц. (виявляються на рівні умінь та навичок), комунікативні. Патол. форма Б. п. — по­єд­на­н­ня на­званих видів барʼєрів. Б. п. виконують такі функції: позитивну (від­сіюють інформацію, що надходить до особистості, оберігаючи її від небажаних зовн. впливів; захищають від псих. пере­вантаже­н­ня, забезпечують псих. комфорт); негативну (знижують інтелектуал.-емоц. та соц. активність особистості, гальмують прояви творчого потенціалу, орієнтують лише на досягнутий рівень знань, умінь та навичок, обмежують взаємодію з людьми). Подола­н­ня Б. п. можливе за умов активної пі­знавал.-оцінювал., комунікат. та практ. діяльності особистості, усві­домле­н­ня нею необхідності та значущості роз­вʼяза­н­ня конкрет. про­блем, посиле­н­ня здатності до соц. адаптації та взаємодії з людьми; формува­н­ня умінь та навичок саморегуляції, різноманітні форми за­охоче­н­ня.