Бароянц Михайло Сергійович
БАРОЯ́НЦ Михайло Сергійович (25. 09. 1925, м. Кропоткін Краснодар. краю, РФ — 17. 06. 2006, Київ) — живописець. Чоловік Л. Семикіної, батько Сетрака, дід Седи Бароянц. Член НСХУ (1958). Закінчив Київський художній інститут (1953, майстерня О. Шовкуненка). Від 1954 працював у галузі станкового живопису в реалістичній манері. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставок. Персональна — у Києві (1995, 2007). Деякі картини зберігають у Національному музей Т. Шевченка (Київ), Бердянському (Запорізька обл.), Запорізькому, Донецькому, Луганському, Миколаївському, Сімферопольському, Херсонському художніх музеях, Винницькому краєзнавчому музеї, Ізмаїльській (Одеська обл.) та Каховській (Херсонська обл.) картинних галереях, Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), галереї «Гекосо» (Японія).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Пасовище в горах» (1952), «Вечір» (1956), «Бузок» (1958), «Друзі» (1959), «Стерня. Етюд» (1960), «Дуб», «Молотьба у горах», «Т. Шевченко», «Весна. Етюд» (усі – 1961), «Осінній посів» (1962), «У експедиції» (1964), «Син» (1965), триптих «В ім’я життя», «Вічна пам’ять» (обидва – 1967), «Минулі роки» (1968), «Шляхи Тараса» (1969), «Спогади», «Ранок» (обидва – 1971), «Зима у лісі» (1973), «Біля підніжжя Араґацу» (1977), «Літо в горах» (1978), «Тече вода» (1980), «Нафтовики Карпат» (1987), пейзажі та натюрморти (1990–94).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
