Барцал Антон Іванович
БАРЦА́Л Антон Іванович (25. 05. 1847, м. Чеське Будейовіце, Пд. Богемія, нині Чехія — 1927, Німеччина) — співак (тенор), режисер і педагог. Заслужений артист імператор. театрів у Росії (1903). Закін. Віден. Придворну оперну школу (1867). Був солістом Празької (1867–70) та Київ. (1870–76) опер, Одес. (літні сезони 1873– 78), Маріїн. у С.-Петербурзі (1877–78) та Великого у Москві (1878–1903; водночас від 1882 — гол. реж.) театрів. Брав участь у концертах М. Лисенка у Києві та С.-Петербурзі. У слов’ян. концертах Київ. Дворян. зібрання виконував чеські нар. пісні у нац. костюмі. Мав сильний голос оксамитового баритонал. забарвлення, бездоганну вокал. техніку; вміло користувався фальцетом; був яскравим виконавцем характер. репертуару. Викладав у Київ. муз. училищі (1875–76), Муз.-драм. училищі Моск. філарм. товариства та Моск. консерваторії (проф., 1898–1921). У 1921 виїхав до Німеччини. Серед учнів — О. Альтуті (Альтшуллер), В. Петров. Перший постановник опери «Мазепа» П. Чайковського (1884) та «Майська ніч» М. Римського-Корсакова (1909) у Великому театрі в Москві.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Боян, Фін, Собінін («Руслан і Людмила», «Життя за царя» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Берендей («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Фауст (в однойм. опері Ш. Ґуно), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Альфред, Герцог, Манріко, Радамес («Травіата», «Ріґолетто», «Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Танґейзер (в однойм. опері Р. Ваґнера), Вітко («Далібор» Б. Сметани, 1868, Прага, 1-е виконання), Шуйський («Борис Годунов» М. Мусоргського, 2-а ред., 1-е виконання), Синодал («Демон» А. Рубінштейна).
Рекомендована література
- Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерваторії. К., 1970;
- Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва. К., 1972;
- Пружанский А. Отечественные певцы. Москва, 1991.
Завантажити статтю
Людина 
