Барцал Антон Іванович

Визначення і загальна характеристика

БАРЦА́Л Антон Іванович (25. 05. 1847, м. Чеське Буде­йовіце, Пд. Богемія, нині Чехія — 1927, Німеч­чина) — спів­ак (тенор), режисер і педагог. Заслужений артист імператор. театрів у Росії (1903). Закін. Віден. Придворну оперну школу (1867). Був солістом Празької (1867–70) та Київ. (1870–76) опер, Одес. (літні сезони 1873– 78), Маріїн. у С.-Петербурзі (1877–78) та Великого у Москві (1878–1903; водночас від 1882 — гол. реж.) театрів. Брав участь у концертах М. Лисенка у Києві та С.-Петербурзі. У словʼян. концертах Київ. Дворян. зі­бра­н­ня виконував чеські нар. пісні у нац. костюмі. Мав сильний голос оксамитового баритонал. забарвле­н­ня, без­доган­ну вокал. техніку; вміло користувався фальцетом; був яскравим виконавцем характер. репертуару. Викладав у Київ. муз. училищі (1875–76), Муз.-драм. училищі Моск. філарм. товариства та Моск. консерваторії (проф., 1898–1921). У 1921 ви­їхав до Німеч­чини. Серед учнів — О. Альтуті (Альтшул­лер), В. Петров. Перший по­становник опери «Мазепа» П. Чайковського (1884) та «Майська ніч» М. Римського-Корсакова (1909) у Великому театрі в Москві.

Партії: Боян, Фін, Собінін («Руслан і Людмила», «Життя за царя» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Берендей («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Фауст (в однойм. опері Ш. Ґуно), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Альфред, Герцог, Манріко, Радамес («Травіата», «Ріґолет­то», «Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Танґейзер (в однойм. опері Р. Ваґнера), Вітко («Далібор» Б. Сметани, 1868, Прага, 1-е викона­н­ня), Шуйський («Борис Годунов» М. Мусоргського, 2-а ред., 1-е викона­н­ня), Синодал («Демон» А. Рубінштейна).

Літ.: Михайлова Т. Вихова­н­ня спів­аків у Київській консерваторії. К., 1970; Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва. К., 1972; Пружанский А. Отечествен­ные певцы. Москва, 1991.

В. Г. Антонюк

Завантажити статтю