Білкун Микола Васильович
БІЛКУ́Н Микола Васильович (21. 12. 1928, с. Привороття, нині с. Подільське Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 17. 06. 1995, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1959). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Вінн. мед. інститут (1957). Працював заст. відп. ред. ж. «Перець», заст. гол. ред. видавництва «Радянський письменник». Друкувався від 1952 (фейлетони, гуморески, статті). Автор зб. гуморесок «Старий друг» та нарисів «Золоті руки» (обидві — 1955), повістей «Валерій Коваленко» (1957) та «Однієї весни» (1958), зб. гумору й сатири «Незакінчена молитва» (1958), «Прийшла коза до воза» (1960), «Останній могіканець» (1961), «Механічна пастка» (1962), «Сузір’я Блакитного Верблюда» (1965), «Декамерон Самуїла Окса» (1966), «Оверко з хутора» (1967), «Що маю, те й везу» (1969), «Бабин борщ» (1973), повістей «Женька Жменька Едісон», «Годованці сонця» (обидві — 1968), «Церемоніальний марш» (1974), «Не та натура» (1976), «Субота-неділя» (1977), «Корабель з райдужними вітрилами» (1980), «Лімузин диктатора» (1984), роману «Ті, що зосталися жити» (1979), романів-памфлетів «Повернення 007» і «Дикі гуси» (обидва — 1981), «Яйце жар-курки» (1987), зб. казок для дітей «Про малят і звірят» (1970), зб. апокрифів «Історія з історії» (1987). Усі твори Б. опубл. у Києві.
Рекомендована література
- Вишня Остап. Доброї путі! // ЛГ. 1955, 13 жовт.;
- Зуб І. Книжка перчанина // Вітчизна. 1964. № 4;
- Дзюба І. На півдорозі до соціальної сатири // ЛУ. 1987, 14 трав.