Білогір’я

БІЛОГІ́Р’Я (до 1946 — Ляхівці) — селище міського типу Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Горинь (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 126 км на Пн. Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Суховоля. Автостанція. Площа 10,3 км². Насел. 5709 осіб (2001, складає 102,8 % до 1989), переважно українці. У серед. 9 ст. на тер. сучас. Б. існувало поселення слов’ян. племені волинян. 1199 належало до Галиц.-Волин. князівства. 1242, 1259, 1289 його не раз спустошували монголо-татари. Від 40-х рр. 14 ст. входило до складу Литов. князівства. Згодом сюди почали переселятися поляки, які утворювали т. зв. ляховецькі двори. Звідси походить назва с-ща — Ляхівці, перша письм. згадка про яке датується 1441. У 1569 Ляхівці відійшли до Польщі. 1583 отримали Маґдебур. право. У 16–18 ст. — осередок соцініанства. Після 3-го поділу Польщі 1795 Ляхівці ввійшли до складу Поділ., а від 1796 — Волин. губ. 1890 було відкрито першу лікарню, 1902 — двокласну школу. 1914 завершено прокладання залізниці від Шепетівки до Ланівців через Ляхівці. 1923–62, від 1965 — райцентр. Від 5 липня 1941 до 22 січня 1944 були окуповані нім.-фашист. загарбниками. Назва «Б.» походить від «білих гір» — оголених покладів крейди навколо с-ща. Від 1960 — смт. Найбільші пром. підприємства: колект. підприємство «Білогір. ремонтно-мех. завод» (випускає корморізки), ВАТи — «Білогір. завод молоч. продуктів» та «Білогір. комбінат хлібопродуктів», цегел. завод, лісгосп тощо. У Б.– заг.-осв. та муз. школи, центр. рай. лікарня, рай. Будинок культури, кінотеатр, рай. б-ка. Є стадіон, ДЮСШ, 3 спортивного товариства: «Колос», «Динамо», «Гарт». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, меморіал на честь воїнів, які загинули у 2-й світ. війні. Архіт. та археол. пам’ятки: городище з руїнами фортеці (12 ст.), залишки земл. замку, костелу та келій Домінікан. монастиря (усі — 16 ст.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю