Білокінь Іван Андрійович

Визначення і загальна характеристика

БІЛОКІ́НЬ Іван Андрі­йович (12. 10. 1912, с. Старі Кодаки Катеринослав. губ., нині Дні­проп. р-ну Дні­проп. обл. — 05. 07. 2002, Москва) — журналіст. Учасник 2-ї світової війни, мав бо­йові нагороди. Член товариства «Славутич» (Москва). Закін. Ленінгр. ін­ститут журналістики (1939), ВШ роз­відки. Працював у КДБ, звільнений. Зав. редакції, заст. відп. секр., спец. кор. (1950–59), позаштат. кор. (від 1960) «Литературной газеты». В. о. відп. секр., завідувач від­ділу пропаганди, нач. від­ділу памʼяток мистецтва Центр. ради Всерос. товариства охорони памʼяток історії та культури (1966–70). Публікував стат­ті на теми укр. історії та культури у журналах «Москва», «Октябрь», укр. періодиці, зокрема в ж. «Всесвіт», моск. г. «Український курʼєр».

Тв.: Любовь к прекрасному // Москва. 1960. № 3; Наше, родное! // Там само. 1961. № 4; Дом с мезонином // Там само. 1971. № 10; Размышлению простор // Там само. 1972. № 7; Первый на­ставник // Детская лит-ра. 1975. № 2; Память и красота // Москва. 1979. № 7; Утро творения // Там само. 1982. № 3.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю