Білоконський Іван Петрович

Визначення і загальна характеристика

БІЛОКО́НСЬКИЙ Іван Петрович (25. 05(06. 06). 1855, Чернігів — 07. 02. 1931, Харків) — прозаїк, історик, громадський діяч ліберального напряму. З походже­н­ня дворянин. Після закінче­н­ня Черніг. гімназії працював нар. учителем (від 1873). Був вільним слухачем Київ. університету (1874, 1877–78). Як письмен­ник-публіцист дебютував ст. «Борьба за существование в сфере народного образования» («Киевский теле­граф», 1875). У 1876 в Києві окремим ви­да­н­ням ви­йшло його дит. оповіда­н­ня «Оля». Від 1877 — в Одесі, від­відував Новорос. університет, спів­працював з ред. газет «Одес­ский вестник», «Голос», «Неделя», «Новости». В Одесі на­друк. оповіда­н­ня для дітей «Ванька Острожник» (1877). Під­тримував звʼязки з народниками С. Южаковим, А. Желябовим та ін. Був чл. «Харків. товариства грамотності». 1879 ви­їхав за кордон, після поверне­н­ня того ж року був заарешт. за звʼязок із народовольцями. 1880 Б. заслано до Сибіру, спочатку в Красноярськ, а потім до Мінусінська. На етапі по­зна­йомився з В. Короленком, листува­н­ня з яким тривало майже 40 р. Пере­буваючи на заслан­ні, активно цікавився про­блемами сибір. селянства й пере­селенців, захищав інтереси політ. вʼязнів, досліджував реліг. сектантство (стат­ті в газетах «Сибирь», «Сибирская газета», «Восточное обозрение»). Деякі актуал. публікації Б. вмістили газети «Отечествен­ные записки» («Очерки тюремной жизни», 1881, № 10), «Дело» («Сектанты Минусинского округа», 1884, № 3). У 1886 повернувся із засла­н­ня, працював у Житомирі: ред. від­ділу г. «Волинь». Знову був заарешт. і висланий до Орла. Служив в Орлов. губ. земстві. 1889 — черговий арешт. Як небезпеч. держ. злочинець провів 8 місяців в одиноч. увʼязнен­ні. Після звільне­н­ня пере­їхав до Курська, працював зав. зем. статистики. 1898 йому заборонили будь-яку зем. діяльність. Щоб домогтися справедливості, вирушив до С.-Петербурга. Спів­працював з ред. ж. «Сын Отечества». Добивався до­зволу на поновле­н­ня зем. діяльності. 1899–1902 — секр. Харків. губ. зем. управи. 1905 при­єд­нався до партії кон­ституц. демократів. 1905–06 — ред. г. «Волна» і «Будущее». Автор праць з історії земства, низки мемуар. і белетрист. творів; ред. і один з авторів 10-го тому «Народной энциклопедии на­учных и прикладных знаний» (Москва, 1912), присвяч. пита­н­ням нар. освіти в Росії. Був чл. зем. ліберал. руху, осн. рушієм якого вважав інтелігенцію. Після 1918 від громад. і літ. роботи ві­ді­йшов.

Тв.: По тюрьмам и этапам: Очерк тюремной жизни и путевые заметки от Москвы до Красноярска. Орел, 1887; Земство и сельско-хозяйствен­ные школы. Чернигов, 1894; О мелкой земской единице. Х., 1903; Земское движение. Москва, 1914; Рас­сказы: В 4 т. С.-Петербург; Ростов-на-Дону, 1900–07; Дань времени. 2-е изд. Москва, 1928; В годы бе­справия. Москва, 1930.

Літ.: Письма В. Г. Короленко к И. П. Белоконскому, 1883–1921 гг. 1922; Пирумова Н. М. Земская интел­лигенция и ее роль в обществен­ной борьбе до начала 20 в. 1986; Рус­ские писатели. 1900–1917: Биогр. слов. Т. 1. 1989 (усі — Москва).

В. Ф. Шинкарук

Завантажити статтю