Більярд
Визначення і загальна характеристика
БІЛЬЯ́РД (франц. billard, від італ. biglle — кулька) — спортивна й товариська гра, що проводиться на спеціальному столі (плита ардезія) з бортиком, мета якої, вдаривши києм по кульці, виконати певну комбінацію ударів, влучити кулькою в лузу чи виконати обидва завдання. Стіл прямокут. форми (зазвичай співвідношення сторін 1:2), вкритий зеленим сукном; ділиться трьома умовними, рівномірно віддаленими одна від одної поперечними лініями, де площа між верхнім бортиком і першою лінією називається домом. Кульки виготовлені з фенолової смоли (раніше виготовлялися зі слонової кістки) або спец. мастики, кий — довга палиця з міцного дерева (довж. 1,45–1,6 м), лузи — спец. отвори (зазвичай їх 6) в бортику стола. Важливу роль відіграють удари битком по приціл. кульках: абриколь — биток відскакує від бортика в приціл. кульку; винт — децентрований удар, коли битку разом із поступальним надається і обертовий рух; від кульки — приціл. кулька чи биток потрапляє в лузу, торкнувшись іншої кульки; відтяжка — удар києм нижче центру битка, коли той після зіткнення з приціл. кулькою відкочується назад; дуплет — приціл. кулька потрапляє в лузу після удару об бортик; карамболь — биток, торкнувшись однієї приціл. кульки, стикається з другою; клапштос — биток після зіткнення з приціл. кулькою зупиняється; контр-туш — зворотний удар приціл. кульки по битку після відскоку від бортика чи ін. кульок; круазе — приціл. кулька, відскочивши від бортика, пересікає лінію руху битка; на зріз — точка співзіткнення битка і приціл. кульки зміщена відносно ліній їх центрів, через що приціл. кульці надається рух уліво чи вправо; накат — удар києм вище центру битка, коли той після зіткнення з приціл. кулькою продовжує рух в тому ж напрямку; перескок — биток перескакує через приціл. кульку. Б. як синтез кількох видів спорту формувався упродовж багатьох століть. Подібна до Б. гра була представлена ще на Олімпійських іграх у Греції. Перші докум. свідчення про Б. датовані 2-ю пол. 15 ст. у Франції за правління Луї XI. У 1571 в дворі Карла IX було зроблено камʼяний більярд. стіл, вкритий сукном, з отворами в кожному кутку. 1674 опубл. перші правила гри в Б. Особливо популяр. був Б. при дворі Людовіка XVI. На поч. 17 ст. подібна гра відома у Великій Британії при дворі Джеймса І. У 1735 виготовлено найбільш схожий на сучасний кий, 1798 — кий зі шкіряною наклейкою на тонкому кінці, 1825 — деревʼяний більярд. стіл, 1835 його бортик вкрито гумою. У Рос. імперії Б. зʼявився на поч. 18 ст. за Петра І і згодом набув значної популярності серед аристократії. Від поч. 19 ст. в Б. грають у готелях, трактирах, не було жодного полку в рос. армії, офіцер. зібрання якого не мало б більярд. стола. Якщо спочатку культивувалася франц. гра в карамболь (трьома кульками на столі без луз), то від 30-х рр. 19 ст. зʼявилася «Мала рос. піраміда», що донині є класикою більярд. спорту. Згодом марковано теорію Б., зокрема у кн. «Правила бильярдной игры» (Москва, 1853) Р. Баркастова, «Теорія бильярдной игры» (Москва, 1885) А. Лемана (також охарактеризував і порівняв столи виробництва трьох гол. більярд. фабрик Росії — М. Єрикалова, А. Фрайберга та Я. Гоца). На межі 19–20 ст. Б. поступово набув спорт. характеру (1906 в Парижі відбувся чемпіонат світу з Б. на приз 40 тис. франків). Визначним більярдистом є багаторазовий чемпіон світу з карамболю бельгієць Р. Кеулеманс (1963–73, 1975–80, 1983, 1985, 1991). В СРСР Б. набув широкого розвитку в 30-х рр., однак вже у післявоєн. період встановлено негласну заборону як на гру, що асоціювалася з кримінальним світом. Лише від кін. 1980-х рр. гра в Б. знову поширюється. 2001 створ. Федерацію спорт. Б. України (від 2003 — нац.), за сприяння якої відкрито юніор. школи Б. в Києві, Харкові, Маріуполі, Дніпропетровську, Кіровограді, Луганську. Серед відомих спортсменів — чемпіони України В. Нагорна, А. Кошовий, тренери Ю. Маслов, Л. Нечаїв, Є. Гуревич, В. Бандура, В. Пивоваров, В. Ковтун, Й. Сандман.
В. Г. Куценко
Додаткові відомості
Завантажити статтю
