Біляїв Володимир Іванович

БІЛЯ́ЇВ Володимир Іванович (25. 06. 1925, с-ще Шахти № 12 Грузько-Ломів. сільради Макіїв. р-ну Донец. обл., нині Моспине у складі Донецька — 12. 02. 2006, м. Норт-Палм-Біч, шт. Флорида, США) — громадсько-політичний та культурний діяч, поет. Член-кореспондент УВАН у США (1984). Член НСПУ (1995). У 1941–43 жив у м. Сталіно (нині Донецьк) і працював у буд. фірмі при вугіл. копальні. 1943 був вивез. на примусові роботи до м. Ґера (Німеччина). Працював робітником на фермі у Баварії, після звільнення амер. військами — на амер. військ. аеродромі. Навч. у Школі журналістики при Укр. тех.-госп. інституті. 1947–49 — адм. службовець ООН в укр. таборах переміщ. осіб: Фірнсберґ, Нюрнберґ, Мюльдорф та Ґіссен. 1949 емігрував до Австралії. Жив у м. Нью-Кастл та Сіднеї, де брав активну участь у громад. житті укр. поселенців. Співпрацював із часоп. «Єдність» та «Вільна думка». 1953–54 — Ген. секр. Міжнар. ради іммігрантів - антикомуніст. організації, що складалася з представників поневол. СРСР східно- та центр.-європ. країн. 1954 емігрував до США, оселився у Філадельфії. Заснував власне буд. підприємство, яке працювало упродовж 20-ти р. У системі Держ. Центру УНР виконував обов’язки голови представництва Виконав. органу УНР (1970–80). Голова УНР (1980–84), відп. ред. часоп. «Мета» (1982–84). У 1984–98 — працівник Укр. відділу «Голосу Америки» у Вашинґтоні (від 1991 — керівник відділу). Від 2000 мешкає у Норт-Палм-Біч (шт. Флорида, США).

Літ. діяльність розпочав 1948. Автор зб. поезій: «Поліття» (1970), «По той бік щастя» (1979; обидві — Філадельфія), «Осіння обнова» (Д., 2001), монографії «Олена Шишацька — оперна артистка» (Філадельфія, 1983), зб. нарисів «На неокраянім крилі...» (Д., 2003), а також статей про письменників укр. діаспори, зокрема Є. Маланюка, В. Гайдарівського та ін., спогадів про Т. Осьмачку та Г. Журбу. Поет. творчість Б. вирізняється оригінальністю й багатством худож. засобів. Тематика різноманітна: події 2-ї світової війни, туга за рідним краєм, тема матері. Низку поезій присвятив С. Петлюрі, І. Багряному, О. Лятуринській та ін. До 1000-ліття християнства написав вірш «Предкам, у Дніпрі хрещеним», який поклав на ноти П. Будний. Переклав окремі твори С. Квазімодо та В. фон Гайденстама.

Завантажити статтю