Біляївське родовище каолінів

БІЛЯ́ЇВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ КАОЛІ́НІВ  — поклади первинних нормальних і лужних каолінів. Залягає за 2,5 км на Пн. від м. Вільнянськ Запоріз. р-ну, побл. сіл Біляївка та Зелене. Площа 12 км². Родовище належить до пн. крила Вільнянської антикліналі Мокро-московського гранітного масиву й пов’язане з продуктами гіпергенезу кристаліч. порід докембрію. Корисна товща представлена пластом каоліну складної форми й формується зі Східного, Центрального та Західного покладів, найбільш розвіданим із яких є Східний. Каоліни представлені світло-сірою, білою, щільною породами (потуж. від 1,5 до 51 м). Запаси каоліну сягають 149,13 тис. т, зокрема Східний поклад–85,1 тис. т (нормальні — 56,8 тис. т, лужні — 28,3 тис. т), Центральний — 24,4 тис. т (нормальні — 17,2 тис. т, лужні — 7,2 тис. т), Західний — 39,7 тис. т (нормальні — 19,4 тис. т, лужні — 20,3 тис. т). За вмістом кількості оксидів лужних металів (К₂0, Nа₂0) каоліни поділяються на лужні (нижня частина) й нормальні (верхня частина). Вміст каолінів високих марок становить 58 %, проте їх розподіл за площею та глибиною залягання нерівномірний, що вимагає експлуатац. розвідки та контролю за якістю сировини. Біляївські каоліни складаються переважно з каолініту (40–70 %), кварцу (25–30 %), незнач. кількості мікрокліну, галуазиту, альбіту, гідрослюд. Їх використовують для виробництва керам. виробів, паперу, картону. Перспективним є отримання каолінового концентрату, який використовується в керам., папер., хім. та ін. галузях промисловості. Родовище не розробляється.

Завантажити статтю