Балакай Володимир Леонідович
БАЛАКА́Й Володимир Леонідович (24. 08. 1928, с. Стила Старобешівського, нині Кальміуського р-ну Донецької обл.) — живописець. Учень Е. Ляховича. Член НСХУ (2008). Закінчив Тбіліську академію мистецтв (1950). Працював у Донецьку: художником-декоратором у театрі опери та балету (1944–46), художником у товаристві художників (1948–63), відділенні «Художфонду» (1962–65), художньо-промисловому комбінаті (1965–91), інституті штучного інтелекту (2004). Відтоді — на творчій роботі. Учасник міських, всеукраїнських мистецьких виставок від 1960. Персональні — у Маріуполі (Донецька обл.), Донецьку (обидві — 2000). У 1960–80-і рр. віддавав перевагу пейзажному жанрові, передаючи світлові ефекти місячної ночі, сходу або заходу сонця, згодом — тематичній картині. У численних композиціях відображає проблеми екології, війни та миру, звертається до біблійних сюжетів, використовує символи та алегорії.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Парк Донецька» (1962), «Т. Шевченко» (1963), «Савур-Могила», «Донецька ніч» (обидва — 1970), «Осіннє Святогір’я», «До відльоту» (обидва — 1971), «Зимовий ранок» (1975), «Хлібне поле» (1977), «Старий Донбас» (1978), «Сутінки» (1979), «До весни» (1982), «Нічне» (1985), «Чорнобиль», «Дзвін заходу» (1986), «Ніч над Азовом» (1987), «Весна» (1989), «Сутичка добра і зла» (1992), «Вечір над морем», «Покаяння» (обидва — 1994), «Над книгою прожитого», «Колиска цивілізації», «Плач сонця» (усі — 1996), «Світанкове», (1997), «Перекреслювання материнства» (1999), «Рукоісториться до священноматері», «Думи про Чорнобиль» (обидві — 2002), «Хрестоісториться дитинство небоістини» (2003), «Або, або» (2004).