БА́ЛАШ Віктор Григорович (28. 03. 1932, Москва — 2006) — художник театру, сцено­граф. Народний художник України (2002). Член НСТДУ (1959) та НСХУ (1977). Державні нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. театр. від­діл. Моск. худож. училища ( 1953; викл. В. Шестаков). 1953–59 — художник-по­становник Театру драми Респ. Комі (м. Сиктивкар); від 1959 — гол. художник Херсон. укр. муз.-драм. театру ім. М. Куліша. Від 1957 — учасник обл., респ., всесоюз., зарубіж. (м. Шумен, Болгарія, 1974; Прага, 1975; Залаеґерсеґ, Угорщина, 1986) ви­ставок. 6 персон, ви­ставок у Херсоні та Києві. Твори зберігаються в Худож. фонді України, Київ. театр. музеї ім. О. Шовкуненка, Херсон. літ. музеї ім. Б. Лавреньова. Б. тонко від­чуває специфіку сцени. При оформлен­ні ви­став, дія в яких від­бувається на тлі природи, Б. надає пере­вагу аплікативно-локал. плямам, що вносять у художнє ріше­н­ня сцени витончену декоративність. Лауреат Всеукр. театр. фестивалю «Леся Українка і театр на межі тисячоліть» за найкращу сцено­графію ви­стави «Лісова пісня» (2001). Оформив ви­стави: «Оргія» Лесі Українки (1970, 1971), «Таврія» О. Гончара (1970), «Прапор адмірала» О. Штейна (1972), «Карʼєра Артуро Уї» Б. Брехта (1976), «Таке довге, довге літо», «Вірність» М. Зарудного (1974, 1981 ), «Меч і хрест» М. Стадника (1975), «Майська ніч» за М. Гоголем (1981), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1983), «Комуна в степах», «І від­дай їм заслужене ними» («97»), «Отак загинув Гуска» М. Куліша (1986, 1990, 1999), «Конотопська від­ьма» за Г Квіткою-Основʼяненком (1987), «Собаче серце» за М. Булгаковим (1990), «Хочу заміж» Л. Сіладі (1992), «Бувайте здорові!» П. Шено (1993), «Езоп» Г. Фігейредо (1994), «Жага» Л. Старицької-Черняхівської (1995), «Есмеральда» за В. Гюґо (1995), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1998).