Батуріна Надія Петрівна

Визначення і загальна характеристика

БАТУ́РІНА Надія Петрівна (26. 11. 1928, Миколаїв — 25. 04. 2007, Київ) — актриса, режисер-по­становник. Народний артист України (1996). Закін. Одес. університет (1951), школу-студію при Одес. театрі Рад. армії (1955). Працювала в театрах Одеси: Рад. армії, ТЮГу, укр. драм. театрі ім. Жовтн. революції, рос. драм. театрі ім. А. Іванова; від 1961 — у Нац. академ. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (Київ). Працювала на телебачен­ні (автор і ведуча про­грами «На до­браніч, діти»). Виконувала характерні ролі. Б. тяжіла до тонкого психол. аналізу, емоційності. В Театрі ім. Лесі Українки й театрі-майстерні «Сузірʼя» здійснила по­становки ви­став: «Загадка дому Верньє» Р. Тома (асист., виконала роль Марґо), «Політ над гніздом зозулі» за К. Кізі, «Пізанська башта» Н. Птушкіної, «В колі коха­н­ня» за С. Моемом, «За­гнаний кінь» Ф. Саґан, «Убивство в пансіоні Монсуел-Менор» за А. Крісті.

Ролі: Жінка, яку він кохав («Четвертий» К. Симонова), Голова товариства ОЕЖ («ТОЕЖ» Б. Нушича), Вівіан («Бувайте здорові» П. Шено), Гребешкова, Надія («Добряки», «Друзі й роки» Л. Зоріна), Рита («У день весі­л­ля» В. Роз­ова), Тамара («Палата» С. Альошина, 1962), Еболі («Дон Карлос» Ф. Шіл­лера), Мамаєва, Огудалова («На всякого мудреця доволі простоти», «Без­при­дан­ниця» О. Островського), Леді Брекнелл («Як важливо бути сер­йозним» О. Вайлда), Емілія («Отел­ло» В. Шек­спіра), Клеопатра Максимівна («Самогубець» М. Ердмана), Сара Бернар («Сміх лангусти» Д. Марел­ла), Амбра («Поверне­н­ня до Сор­ренто» А. Нік­колаї), Лідія Павлівна («Варвари» М. Горького).

М. О. Гринишина

Завантажити статтю