Батюк Віктор Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

БАТЮ́К Віктор Гаврилович (15. 03. 1939, с. Мостовка Свердлов. обл., РФ — 02. 12. 1996, загинув у автомоб. катастрофі, похов. у Києві) — дипломат, перекладач, поет, публіцист. Мав ранг Надзвич. і Повноваж. Посла України (1992). Член НСПУ (1992). Закін. Моск. інститут міжнар. відносин (1962). У 1962–68 — 3-й, 2-й, 1-й секр. Відділу міжнар. організацій МЗС УРСР; 1968–73 — 2-й секр. Постій. представництва УРСР при ООН (Нью-Йорк); 1973–74 — пом. Міністра закордон. справ; 1974–78 — Ген. секр. МЗС; 1978–84 — Постій. представник УРСР у Відділ. ООН та ін. міжнар. організаціях у Женеві; 1985– 92 — нач. відділу кадрів, потім — відділу міжнар. організацій МЗС; 1992–93 — Постій. представник України при ООН (Нью-Йорк); 1994–96 — Надзвич. і Повноваж. Посол України в Канаді; в лютому–грудні 1996 — Посол з особл. доручень. Автор зб. поезій «Полюси» (К., 1971). Перекладав з англ. і бенґал. мов. У своїх перекладах з англ. опублікував романи амер. письменників: «Корабель блазнів» К. Портер (1978) і «Хрещений батько» М. П’юзо, кілька оповідань Д. Оутс (1977) і повість для дітей «Саудер» В. Армстронґа. Як сходознавець-індолог надрукував у влас. інтерпретаціях із бенґалі трактат «Націоналізм» Р. Таґора, п’єсу «Тарас Шевченко» М. Рая, зб. віршів К. Нозрула Іслама (1983) та поезію «Образ матері» (навіяна повістю В. Василевської «Райдуга»). Перекладач і автор передмови до кн. «Поезії» Р. Таґора (К., 1981); упорядник і перекладач оповідань, поезій, пісень, поет. афоризмів, мініатюр і п’єс Р. Таґора в кн. «Вибрані твори» (К., 1997). У перекладах Б. простежуються особливості творчого стилю авторів. Написав спогади «Він Україні неба прихилив» // «Вінок пам’яті Олеся Гончара», К., 1997.

Завантажити статтю