БЕВЗ Іван Васильович (17 (30). 08. 1903, м. Темрюк, нині Краснодар. краю, РФ — 13. 01. 1943, Він­ниця) — військовик. Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965). Учасник 2-ї світової війни. У 1919– 27 — в армії, брав участь у боях проти армій Денікіна і Врангеля. Після демобілізації 1927–29 — на комсомол. (у Жмеринці) та 1929–37 — на парт. (у Він­ниці й Могилеві-Подільському) роботах. Від 1937 — директор Вінн. міської б-ки та Вінн. обл. драм. театру. На поч. війни залиш. у Він­ниці для організації парт. під­пі­л­ля. За спів­чутливе ставле­н­ня до родини ре­пресованого товариша за­знав пере­слідувань, був виключ. з партії. У липні 1941 під керівництвом Б. створено під­піл. міську організацію, базою якої стала міська б-ка. На­прикінці 1941 з ініціативи Б. організовано під­піл. групи на мʼясокомбінаті, кравец. ф-ці, водока­налі, залізнич. станції, налагоджено звʼязки з під­пільниками Козятин., Турбів. (нині Липовец.), Немирів., Гайсин., Дашів. (нині Іл­лінец.) та Погребищен. р-нів. Для керівництва цими групами (на поч. 1942 їх було 17) Б. створив під­піл. центр. У липні 1942 Б. разом з багатьма учасниками під­пі­л­ля потрапив у ґестапо й був роз­стріляний. У Він­ниці споруджено памʼятник Б. (скульптор О. Левицький, арх. Е. Устинов), одну з вулиць на­звано його імʼям.