Бевз Іван Васильович

БЕВЗ Іван Васильович (17 (30). 08. 1903, м. Темрюк, нині Краснодар. краю, РФ — 13. 01. 1943, Вінниця) — військовик. Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965). Учасник 2-ї світової війни. У 1919– 27 — в армії, брав участь у боях проти армій Денікіна і Врангеля. Після демобілізації 1927–29 — на комсомол. (у Жмеринці) та 1929–37 — на парт. (у Вінниці й Могилеві-Подільському) роботах. Від 1937 — директор Вінн. міської б-ки та Вінн. обл. драм. театру. На поч. війни залиш. у Вінниці для організації парт. підпілля. За співчутливе ставлення до родини репресованого товариша зазнав переслідувань, був виключ. з партії. У липні 1941 під керівництвом Б. створено підпіл. міську організацію, базою якої стала міська б-ка. Наприкінці 1941 з ініціативи Б. організовано підпіл. групи на м’ясокомбінаті, кравец. ф-ці, водоканалі, залізнич. станції, налагоджено зв’язки з підпільниками Козятин., Турбів. (нині Липовец.), Немирів., Гайсин., Дашів. (нині Іллінец.) та Погребищен. р-нів. Для керівництва цими групами (на поч. 1942 їх було 17) Б. створив підпіл. центр. У липні 1942 Б. разом з багатьма учасниками підпілля потрапив у ґестапо й був розстріляний. У Вінниці споруджено пам’ятник Б. (скульптор О. Левицький, арх. Е. Устинов), одну з вулиць названо його ім’ям.

Завантажити статтю