БЕ́ВЗА Петро Олександрович (01. 01. 1963, с. Шпитьки Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.) — живописець. Член НСХУ (1990). Почес. приз Між­нар. салону сучас. мистецтва Dʼartʼ96 (Франція), приз «Золотий пере­тин» та зва­н­ня «Художник року» в галузі живопису Між­нар. Арт-фестивалю (Україна, 1997). Закін. Київський художній ін­ститут (1985; майстерня М. Степанова). Від 1987 бере участь у ви­ставках. Персон. — в Києві (1991–92, 1995, 1999), Парижі (1997), Ляйпцизі (1998). Учасник зарубіж. ви­ставок у Люксембурзі, Словач­чині, Швейцарії, Німеч­чині, Франції. Твори Б. уві­йшли до багатьох каталогів. Стиль живопис. творів мистецтво­знавці ви­значають як по­ставангардизм, а сам автор — як неоекс­пресіонізм. Був також учасником та куратором значних худож. проектів, до яких уві­йшли низка ви­ставок, мист. дійств, семінарів та публікацій «Синтези — Славутичʼ94», «Українсько-французькі зу­стрічі. Київ — Хуст» (1994), «Cʼest moi. Реальність абстракції» (1995), «Et caetera» (1996–97), «Спадщина» (1999, ґрант Центру сучас. мистецтва «Совіарт»), «Пере­хід» (2000, ґрант Центру сучас. мистецтва Сороса). Твори зберігаються у Нац. худож. галереї, фондах НСХУ, зібр. Укр. між­банків. валют. біржі.