БЕЗ­СО́НОВ Микола (Никон; 1868, Могильовська губ., Росія — 1919, Одеса) — церковний та громадський діяч. Закін. Моск. духовну академію (1895). 26 лютого 1906 висвячений на єпис­копа Балтського, вікарія Поділ. єпархії. Від 27 лютого 1909 — єпис­коп Кремʼянецький, вікарій Волин. єпархії. 1912 обраний до 4-ї Держ. Думи. На її роз­гляд виніс законо­проект про за­провадже­н­ня на­вча­н­ня українською мовою в поч. класах, а також обовʼязкового ви­вче­н­ня в школах літ-ри та історії України. Від 26 січня 1913 — єпис­коп Єнісейський та Красноярський. Брав участь у прославлен­ні Святителя Тобольського Івана (Максимовича). Ви­ступав із засудже­н­ням фабрикації Бейліса справи, а також висловив протест проти дій рос. адміністрації в Галичині 1914–15, спрямов. на примус. наверне­н­ня в православʼя місц. греко-католиків. 1917 як світська особа повернувся з Сибіру в Україну. В березні того ж року окремі укр. діячі пропонували кандидатуру єпис­копа Никона на заміще­н­ня Київ. кафедри. Однак у серпні зняв із себе сан і чернецтво й одружився. У січні — квітні 1918 Б. — директор Департаменту віро­сповідань МВС УНР. Це при­значе­н­ня спри­ймалося в рос. церк. колах як образа православʼю укр. владою. Був дир. Департаменту серед. шкільництва. Писав до київ. «Ради».