Бєльський Петро Олександрович

БЄ́ЛЬСЬКИЙ Петро Олександрович (19 (31). 01. 1874, Твер, нині РФ — ?) — педагог, географ. Закін. Моск. університет (1902), залишений при університеті для підготовки до професор. звання на каф. фіз. географії, де працював під керівництвом Д. Анучина. Викладав у чол. гімназії в Баку (1903–06) та жін. гімназії в Москві (1906–08). У 1908 заарешт. за участь у військ. організації партії соціал-революціонерів, засуджений на 5 р. поселення. Втік за кордон, працював у Женев. університеті. 1911 повернувся нелегально до Росії і до 1917 працював у Москві в різних період. виданнях, співробітничав у газетах «Русское слово», «Русские ведомости», журналах «Землеведение», «Природа» (деякий час редагував). Голод 20-х рр. був причиною переїзду Б. в Україну. Працював викл. природознавства та математики у Соц.-екон. залізнич. училищі м. Лозова. Від 1922 — викладач фізики, біології, природознавства, завідувач кафедри, штат. проф. біології (1928–29) Ніжин. ІНО. У березні 1930 ГПУ УРСР завело справу на Б. Наук. інтереси пов’язані з фіз. географією та розвитком особистості людини. Досліджував різні регіони країни, описав їх у працях «Тянь-Шань и другие горные системы центральной Азии» (1899), «Петровские озера Тверской губернии» (1900, срібна медаль), «Образование материков» (1913), «Тектоника Балканского полуострова» (1913). Декілька праць присвячено території України. 1902–03 зробив антропол. спостереження над 130-ма солдатами, які народилися в Бессараб. губ. («Антропологический тип молдован», 1904). Переклав російською з нім. мови книгу А. Філіппсона «Das Mittelmeergebiet» («Средиземье», 1911), з франц. — Гльєно «Наследственность».

Завантажити статтю