Бєльський Петро Олександрович

БЄ́ЛЬСЬКИЙ Петро Олександрович (19 (31). 01. 1874, Твер, нині РФ — ?) — педагог, гео­граф. Закін. Моск. університет (1902), залишений при університеті для під­готовки до професор. зва­н­ня на каф. фіз. гео­графії, де працював під керівництвом Д. Анучина. Викладав у чол. гімназії в Баку (1903–06) та жін. гімназії в Москві (1906–08). У 1908 заарешт. за участь у військ. організації партії соціал-революціонерів, засуджений на 5 р. поселе­н­ня. Втік за кордон, працював у Женев. університеті. 1911 повернувся нелегально до Росії і до 1917 працював у Москві в різних період. ви­да­н­нях, спів­робітничав у газетах «Рус­ское слово», «Рус­ские ведомости», журналах «Землеведение», «Природа» (деякий час редагував). Голод 20-х рр. був причиною пере­їзду Б. в Україну. Працював викл. природо­знавства та математики у Соц.-екон. залізнич. училищі м. Лозова. Від 1922 — викладач фізики, біо­логії, природо­знавства, завідувач кафедри, штат. проф. біо­логії (1928–29) Ніжин. ІНО. У березні 1930 ГПУ УРСР завело справу на Б. Наук. інтереси повʼязані з фіз. гео­графією та роз­витком особистості людини. Досліджував різні регіони країни, описав їх у працях «Тянь-Шань и другие горные системы центральной Азии» (1899), «Петровские озера Тверской губернии» (1900, срібна медаль), «Образование материков» (1913), «Тектоника Балканского полуострова» (1913). Декілька праць присвячено території України. 1902–03 зробив антропол. спо­стереже­н­ня над 130-ма солдатами, які народилися в Бес­сараб. губ. («Антропологический тип молдован», 1904). Пере­клав російською з нім. мови книгу А. Філіп­псона «Das Mittelmeergebiet» («Средиземье», 1911), з франц. — Гльєно «Наследствен­ность».

Завантажити статтю