БИРЧА́К Володимир Іванович (псевд. і крипт.: Н. А. Коліні, В. Б., (б); 12. 03. 1881, с. Любинці, нині Стрий. р-ну Львів. обл. — 21. 09. 1952, Озерлаг біля м. Тайшет Іркут. обл., РФ) — громадсько-освітній діяч, історик, прозаїк, літературо­знавець. Дійсний член НТШ (1923). Доктор укр. філології. Закін. Львівський університет (1905). Належав до львів. літ. групи «Молода Муза». У 1920–30-х рр. учителював у гімназіях Львова, Дрогобича, Сам-бора, Мукачева та Ужгорода, автор під­ручників для шкіл і г-зій. Від 1919 — доцент Камʼянець-Поділ. університету. 1920–39 жив на Закарпат­ті: 1921–24 — ін­спектор від­ділу шкіл. упр. (Ужгород); 1925–39 — викладач української мови та філософії Мукачів. та Ужгород. г-зій, староста Кра­йової пластової старшини, чл. товариства «Просвіта». Ред. г. «Народ» (1921), спів­роб. ж. «Під­карпатська Русь» (1931); один із засн. ж. «Українське слово» (1931–38), де вів популярну колонку фейлетонів «На коліні». Склав низку під­ручників для міських шкіл і г-зій. 1939 пере­їхав до м. Хуст, працював у Міністерстві освіти в уряді Карпат. України А. Волошина. Після окупації Закарпа­т­тя угорцями пере­селився до Чехо-Словач­чини, прийняв її громадянство. 1945 у Празі заарешт. рад. спец­службами. 11 січня 1946 засудж. як «укр. буржуаз. націоналіст, нім. шпигун і чехослов. роз­відник» до 20 р. таборів. Покара­н­ня від­бував у таборах Краснояр. краю, Кемеров. та Іркут. обл. (РФ). Реабіліт. посмертно 25 січня 1990.