БИЧЕНКО́ВА Інна Валентинівна (05. 06. 1941, Київ — 16. 01. 2023, там само) — художник театру й кіно, живописець, графік. Заслужений художник України (2003). Член НСТДУ(1971), НСХУ(1976), НСКінУ (1989). Закін. Київський художній ін­ститут (1967; майстерня М. Духновського). 1967–69 — художник-по­становник Укр. студії телебаче­н­ня; 1969–82 — гол. художник Навч. театру-студії при Київ. ін­ституті театр. мистецтва; 1970–87 — в. о. доцент кафедри композиції, 1982–87 — керівник театр. від­діле­н­ня Київ. худож. ін­ституту; від 1983 — художник-по­становник Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Від 1966 — учасниця всесоюз., респ. та міських худож. ви­ставок і показів сцено­графії. Персон. ви­ставки у Києві (1979, 1981, 1984, 1996) та м. Чорнобиль Київ. обл. (нині в зоні від­чуже­н­ня, 1989). Оформила ви­стави: «Вестсайдська історія» Ф. Лоу (1972), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1973), «Ромео і Джульєт­та» (1976) В. Шек­спіра, «Їх четверо» Г. Запольської (1978, диплом Всесоюз. фестивалю польс. драматургії), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1989); кінофільми: «Капітан Фракас» (1984, реж. В. Савельєв), «Автопорт­рет неві­домого» (1988, реж. В. Криштофович), «Дорога нікуди» (1991, реж. О. Муратов), «Геть­манські клейноди» (1993, реж. Л. Осика; премія 2-го Між­нар. фестивалю словʼян. фільмів у Югославії, диплом кіноцентру «Рус­ский фильм»), «Чорна рада» (1999, реж. М. Засєєв), «Молитва за геть­мана Мазепу» (2001, реж. Ю. Іл­лєнко). Красу довкі­л­ля і парадокси життя Б. намагалася подати в гармонії, складні образи реалізувала реаліст. засобами.