АВЕДИ́КОВ Петро Овді­йович (театр. псевд. — Аведиков-Авдієнко; 28. 05(09. 06).1899, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 18. 06. 1972, м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.) — актор. Заслужений артист УРСР (1951). Син О. та Є. Аведикових, брат В. Аведикова. Дебютував 1916 у трупі О. Суходольського. Працював у трупах І. Калиниченка, Б. Лучицького, С. Глазуненка, у театрі Політ­просвіти під керівництвом І. Савченка-Львовського (Ставрополь, 1919–22), у Лів­обереж. укр. драмі (Миколаїв, 1930– 33). Очолював Перший трудколектив укр. артистів ім. Т. Шевченка (Донбас, 1922–30), Перший Донец. робітн.-колгосп. театр (разом із В. Вороною; Горлівка, 1933–44), укр. муз.-драм. театри Артемівська (1947–49), Дні­продзержинська (1949–59). Актор вибухового темпераменту, імпульсив., але з глибин­ним проникне­н­ням у сутність образів, які втілював на сцені незалежно від їх характеру — героїчного чи побутово-комедійного. Ви­стави: «Комуна в степах», «97» М. Куліша, «Отрута» А. Луначарського, «Молода гвардія» за О. Фадєєвим (перша по­становка в СРСР, 1947), «Під­ступність і коха­н­ня» Ф. Шіл­лера, «Мандат» М. Ердмана.