Авраменко Андрій Васильович

Визначення і загальна характеристика

АВРА́МЕНКО Андрій Васильович (Авраменко-Ирій; 01(13). 12. 1893, м. Широке Таврій. губ., нині смт Дні­проп. обл. — жовтень 1944, Донецьк) — актор, публіцист, громадський діяч. Член «Просвіти». Закін. земську школу в Широкому, брав участь у роботі самодіял. драм. гуртка. 1912 вступив до Київ. сільгосптехнікуму, проте навч. пере­рвала 1-а світова війна. 1914–17 — у діючій армії. Повернувшись до Широкого, брав активну участь у національному від­роджен­ні. Влітку 1917 — делегат Всеукр. зʼ­їзду «Просвіти», 1918 — другого Всеукр. зʼ­їзду селян. Разом з братом Антоном 1918 організував гайдамац. сотню для захисту міста від денікінців. Від 1921 разом з дружиною Л. Обломієвською — в театрі «Березіль» у Києві. Того ж року в м. Остер на Чернігівщині працював у місц. «Просвіті», очолював театр. секцію. 1923 — чл. правлі­н­ня білоцерків. філії творчого обʼ­єдн. «Березіль», кореспондент часопису «Плуг і молот» (м. Біла Церква). 1923 заарешт. у Широкому. Звільн. у листопаді 1925. Пере­їхав до Катеринослава (Дні­пропетровська), у 1925–27 — артист укр. драм. студії при Дні­проп. клубі залізничників. На поч. 1927 очолив студію, по­ставив «Гайдамаків» Т. Шевченка. Активно друкувався на театр. теми в місц. часописі «Зоря». Від 1927 у харків. театрі «Веселий пролетар». За­знав ре­пресій; працював на буд-ві Свірської ГЕС у Ленінгр. обл. У 30-х рр. працював у театрі в Маріуполі. З початком 2-ї світової війни повернувся в Широке. Навесні 1942 в сусід. селі організував майстерню з виготовле­н­ня глин. посуду. 1944 заарештов. органами НКВС, звинувач. у звʼязках з центр. проводом ОУН та керівництвом «Просвіти». Засудж. до роз­стрілу 17 жовтня 1944. Дружину А. разом з донькою вислали в Талди-Курган. обл. (Казах­стан), звідки вони змогли ви­їхати лише 1958. Реабіліт. 11 березня 1994.

Літ.: Деркач В. Усе сві­доме життя він вболівав за Україну // Червоний гірник. 1995, 4 лют.; Його ж. Сходини на Голгофу // Січеслав. край. 1996. № 2–4, 6.

М. П. Чабан

Завантажити статтю