Аврахов Григорій Герасимович

Визначення і загальна характеристика

АВРА́ХОВ Григорій Герасимович (05. 02. 1922, с. Попельнасте, нині Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. — 27. 08. 2007, Київ) — літературо­знавець, текс­толог. Учасник 2-ї світової війни. Кандидат педагогічних наук (1958). Закін. Криворіз. пед. ін­ститут (1951). Працював у Черкас. пед. ін­ституті (1956– 64), остан­ні два роки — деканом філол. ф-ту. 1965–69 — завідувач кафедри укр. літ-ри, декан філол. факультету Ніжин. пед. ін­ституту. 1971–73 — проректор Київ. ін­ституту культури; від 1992 — викладач літ-ри в Київ. ін­ституті удосконале­н­ня вчителів. За пере­дачу до Чехословач­чини фотокопії праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» звільнений з посади із забороною працювати у ВНЗах, друкуватися; було від­хилено вже рекоменд. до захисту його доктор. дис. про творчість Лесі Українки. А. — ред. і автор коментарів 2-том. вид. «Леся Українка. Твори» (К., 1970, вступну ста­т­тю вилучено цензурою), кн. «Леся Українка. Семінарій» (К., 1971). В умовах жорсткої «опіки» КДБ здійснив дослідж. «Лірика Лесі Українки: про­блеми текс­тології та історії друку» (1979, самвидав на правах рукопису). Автор низки статей про Т. Шевченка, серед яких — новатор. роз­кодува­н­ня деяких текс­тів — «Архивірш трагічної пере­стороги (“Мені однаково, чи буду...”) та його коментатори», «Одна із недосліджених поезій Т. Шевченка “У пере­тику ходила”». Опублікував низку статей про Лесю Українку, досліджував творчість (пере­важно поетику форми) М. Старицького, Олени Пчілки, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, О. Гончара, М. Шумила, Є. Маланюка, О. Ольжича, Яра Славутича, Л. Забашти, І. Чендея, Григора Тютюн­ника. Автор літ.-крит. статей про поезію постшістдесятників, теор. засади укр. сонетарства, новелістики. Окремі праці друковано в Чехії, Словач­чині, Великій Британії.

Пр.: Ви­вче­н­ня драми-феєрії «Лісова пісня» в школі. К., 1957 (спів­автор); Художня майстерність Лесі Українки: Лірика. К., 1964 (спів­автор).

Літ.: Григорій Аврахов // СіЧ. 1993. № 2; Гнатенко В. «За титулами й чинами не ганявся». Григорієві Аврахову — 75 // ЛУ. 1997, 20 лют.; Ткач М. На грані самопожертви! // УС. 1997, 27 берез.; Гнатенко В. «Прислужництва не сповід­ував...» // Освіта. 1997, 26 берез., 2 квіт.

Л. Г. Рева

Завантажити статтю