Автограф

Визначення і загальна характеристика

АВТО́ГРАФ (від авто… і грец. γράϕω — пишу) — власноручний, пере­важно памʼятний напис чи під­пис; Також текст твору, написаний власноручно автором (поня­т­тя А. стосується і машинописних текс­тів, під­писаних автором). Текст твору може існувати в кількох А., які від­повід­ають різним його редакціям. А. бувають чорнові (написані в процесі без­посеред. творе­н­ня й формува­н­ня текс­ту) і чистові (пере­писані начисто з попередніх). Різновидом чорнових А. є начерки — незавершені фрагменти рукопис. текс­ту, а також плани творів. Принципова різниця між чорновим і чистовим А. полягає не в їхніх зовн. ознаках (більша чи менша кількість виправлень, пере­роблень і доповнень), а в тому, що вони фіксують якісно від­мін­ні фази твор. процесу. А. — цінне джерело ви­вче­н­ня твор. лабораторії і методів праці письмен­ників. За сукупністю А. та ін. рукопис. матеріалів встановлюється автентичний текст твору, вільний від випадк. дефектів і пропусків, друкар. помилок, цензур. спотворень, редактор. виправлень і додатків, зроблених без згоди чи всупереч волі автора. За своїм значе­н­ням до А. на­ближаються рукописні списки з А., виправлені автором, правлені автором ґранки, коректурні аркуші, примірники прижит­тєвих ви­дань та публікацій, до яких письмен­ник вніс уточне­н­ня й доповне­н­ня. А. вітчизн. і зарубіж. письмен­ників збирають і зберігають архіви, б-ки, музеї, установи НАНУ, окремі особи. А. ви­вчають історики літ-ри, текс­тологи, палео­графи, архео­графи. Складаються й видаються їх наук. описи, найцін­ніші А. друкуються. 1963–84 ви­йшли факсимільні вид. А. Т. Шевченка «Більша книжка», «Три літа», «Дневник», два вид. «Малої книжки», 1997 ви­друкувано А. поеми «Марʼяна-черниця».

Літ.: Опис авто­графів українських письмен­ників (19 — поч. 20 ст.). К., 1959; Лихачев Д. С. Текс­тология: Краткий очерк. Москва; Ленин­град, 1964; Бабʼяк П. Г. Авто­графи українських і російських письмен­ників: Анотац. покажч. Л., 1976; Бельчиков Н. Ф. Литературное источниковедение. Москва, 1983; Путівник по фондах від­ділу рукописів Ін­ституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. К., 1999.

В. С. Бородін

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю