Автомобільна дорога

АВТОМОБІ́ЛЬНА ДОРО́ГА — інженерна споруда для руху автомобільного транс­порту. Осн. елементи А. д. — земляне полотно (насип або виїмка), на якому містяться проїзна частина та узбіч­чя і яке є основою для дорож. одягу, верх. шар якого — дорожнє покри­т­тя; штучні споруди, до яких належать тунелі, шляхо­проводи, під­пір, стінки галереї, водовід­відні та дренаж. споруди. Щоб під­вищити без­пеку руху, на А. д. встановлюють дорожні знаки, покажчики, захисні засоби, при­строї для регулюва­н­ня транс­порт. потоків. Уздовж А. д. споруджують автовокзали, мотелі, станції тех. обслуговува­н­ня, автозаправ. станції тощо. Поділяються на А. д. із твердим покри­т­тям (бруківки, щебеневі, асфальтові або бетон­ні) і ґрунтові. Найкращими є цементо- та асфальтобетон­ні дороги. В Україні з 28,4 тис. насел. пунктів 27,6 тис. (97 %) мають під­ʼ­їзди з тверд. покри­т­тям. Основу шлях. мережі України складають дороги заг. користува­н­ня протяжністю 172,6 тис. км, з них 95 % — з тверд. покри­т­тям. (Табл. 1).

Щільність доріг на 1 тис. км² тер. України — 285,5 км; для порівня­н­ня: у Франції — 1459, Англії — 1415, Італії — 981, Польщі — 960. Чимало А. д. в Україні, побудованих у поперед. роки, не від­повід­ають вимогам руху. Найвисокогірнішою транс­порт­ною магістра­л­лю в Україні є шосе Львів–Ужгород через Карпати (Яблунецький пере­вал) на вис. 931 м. До 2-ї світової війни осн. шляхами в Україні (за винятком зх.-укр. земель) були ґрунт. дороги. Їхній стан прямо залежав від погоди: роз­мочені й роз­биті ран­ньої весни і пізньої осені, скуті кригою взимку, вкриті пилом влітку. Такі шляхи не при­стосовані до автоперевезень, економічно збиткові і могли служити лише для місц. потреб. Нині ґрунт. доріг в Україні практично не залишилося. Биті шляхи або шосейні до 1-ї світової війни були лише в Галичині на тих укр. територіях, що входили до Австро-Угор. імперії. У Галичині було 10100 км битих шляхів із густотою 18,7 км на 100 км² і стільки ж на 10 тис. осіб. Їхній роз­виток фактично зупинився після 1-ї світової війни. Натомість шосейні дороги швидко роз­вивалися на Закарпат­ті, де у між­воєн. період їх було 2400 км, із густотою 18,7 км на 100 км² і 32,3 км на 10 тис. осіб. Окрім того, шосейні дороги на Закарпат­ті були доброї якості. На укр. землях, що були у складі Рос. імперії, до 1-ї світової війни шосейні дороги складали 3500 км з густотою від­повід­но — 0,8 км та 1,3 км. За рад. період їх довж. зросла до 8900 (1935) та 13700 (1940). Найбільше збудовано шосейних доріг на Донбасі, у Дні­проп. обл. та на Прав­обереж. Україні (з огляду на транс­портува­н­ня цукр. буряків). А. д. інтенсивно почали роз­будовувати в Україні лише на поч. 70-х рр. 20 ст. На серед. 80-х рр. вони сполучали всі рай. центри України. За 25 р. (1955–80) мережа доріг України з твердим покри­т­тям зросла від 47,3 до 145,0 тис. км. Роз­виток А. д. повʼязаний зі зро­ста­н­ням виробництва автомобілів та впровадже­н­ням нових технологій у дорож. буд-ві. Однак питома вага А. д. у пере­везен­ні вантажів була досить невеликою (бл. 20 % усіх пере­везень) у порівнян­ні з країнами Зх. Європи (60 % усіх пере­везень) і Пн. Америки (75 %). Це пояснюється не лише не­стачею А. д., а й не­значною довж. серед. пере­везень (20 км у 1980-х рр.). Протягом 1970–84 заг. довж. шляхів скоротилася на 74 тис. км за рахунок пере­важно мало­проїзних економічно невигідних ґрунтових шляхів, для пасажирського транс­порту та вантажних пере­везень. Разом з тим довжина доріг з твердим покри­т­тям збільшилася на понад 95 тис. км, але вони пере­важно утримувались у поганому стані. Тому на частку автомобіл. транс­порту припадало бл. 70 % витрат на пере­везе­н­ня пасажирів і понад 50 % витрат на пере­везе­н­ня вантажів — від витрат усіх видів транс­порту в УРСР. Загалом вартість пере­везень автотранс­портом в Україні складала 35 % собівартості пере­везених товарів або й більше, тоді як від­повід. показник для більшості країн Заходу не пере­вищував 6–10 %, а вартість пере­везе­н­ня виробів машинобудува­н­ня становила бл. 30–45 % їх собівартості, тобто майже в 4 рази більше, ніж від­повід­ні витрати на Заході. Від 1946 автомобіл. транс­порт заг. користува­н­ня під­порядк. Мін-ву автомобіл. транс­порту УРСР, а вантаж. транс­порт децентраліз. і належав до компетенцій бл. 60 різних союз., союзно-респ. і респ. мін-в та організацій. Нині А. д. поділяються на дороги держ. та місц. значе­н­ня. До складу А. д. держ. значе­н­ня входять магістр. та регіон. дороги, які практично повністю мають тверде покри­т­тя. Їхня протяжність нині становить 13009,8 км. До магістрал. А. д. України (протяжність 9251 км) належать автомоб. дороги, суміщені з між­нар. транс­порт. коридорами та автомагістралями категорії «Є» (див. Автомагістраль). До регіонал. А. д. (3758,8 км) належать автомобіл. дороги, що зʼ­єд­нують Київ з адм. центром АР Крим, адм. центрами обл. та містами держ. під­порядкува­н­ня; осн. між­нар. прикордон­ні пункти пропуску автомобіл. транс­порту, мор. та авіац. порти між­нар. значе­н­ня, найважл. обʼєкти нац. культури, курортні зони та великі пром. і культурні центри країни з дорогами держ. та місц. значе­н­ня. Всього нині в Україні екс­плуатується 19 регіон. А. д. (Табл. 2).

Дороги місц. значе­н­ня поділяються на територіальні та ра­йон­ні і становлять 82 % від заг. кількості доріг, з них 94 % мають тверде покри­т­тя. До територіал. А. д. України належать автомобіл. дороги, що зʼ­єд­нують між собою адм. центри АР Крим і областей з адм. центрами р-нів, містами обл. під­порядкува­н­ня, а також міста обл. під­порядкува­н­ня і адм. центри р-нів; магістральні та регіон. дороги і осн. аеропорти, мор. та річк. порти, залізнич. вузли, курорти, обʼєкти нац. культур. на­дба­н­ня та природно-заповід. фонду з мережею ін. шляхів заг. користува­н­ня; під­ʼ­їзди до прикордон. пунктів пропуску автомобіл. транс­порту. Щорічно транзитом тер. України великовантажні автомобілі пере­возять майже 80 тис. т різних вантажів із країн Заходу і Сходу. Нині на дорогах держ. значе­н­ня України існує бл. 60 сервіс. комплексів. Роз­виток та удосконале­н­ня А. д. України заг. користува­н­ня здійснює Укр. держ. корпорація з будівництва, ремонту та утрима­н­ня автомобіл. доріг (Укр­автодор), яка має у своїй системі бл. 50 під­приємств під­рядної шляхобуд. діяльності. За остан­ні 10 років на території України збудовано понад 13 тис. км А. д. різних категорій. Гол. спеціаліз. організацією, яка забезпечує роз­виток та удосконале­н­ня мережі А. д. України є Укр. держ. ін­ститут з проектува­н­ня обʼєктів дорож. господарства «Укрді­продор». Під­вище­н­ня ефект. дорож. будівництва повʼязане з пошуком нових матеріалів, насамперед вʼяжучих, які до­зволять замінити бітуми і зменшити витрати цементу, напр., полімерні матеріали. Екон. ефект може дати заміна природ. камʼяних матеріалів пісками, укріпленими ґрунтами, побіч. продуктами і від­ходами промисловості, штуч. матеріалами, а також за­стосува­н­ня геоматеріалів. Комплексна механізація і автоматизація, індустріалізація дорож. будівництва, що забезпечує цілорічне виробництво готової продукції і напів­фабрикатів на сучас. заводах, до­зволяє значно збільшити темпи будівництва А. д., добитися під­вище­н­ня їхньої якості. Про­блема захисту довкі­л­ля, з точки зору дорож. будівництва, включає пита­н­ня ландшафт. проектува­н­ня, охорони ландшафтів, фауни і флори, захисту від за­брудне­н­ня атмо­сфери, ґрунт. вод і водотоків, боротьбу з вібрацією і транс­порт. шумом, проведе­н­ня рекультивації земель. Нині стратегіч. напрямком у буд-ві А. д. є рекон­струкція автомагістралей Київ — Чернігів — Нові Яриловичі (на Гомель), Київ — Одеса, Київ — Чоп, Київ — Харків — Довжанський (на Ростов-на-Дону), Харків — Сімферополь — Севастополь та роз­будова під­ʼ­їздів до 88 прикордон­них пунктів пропуску. Подальший роз­виток с. господарства в Україні вимагає будівництва доріг у сільс. місцевості. Найбільш від­повід. й дорогими спорудами на А. д. є мости, які багато в чому ви­значають функціонува­н­ня транс­порт. мережі в цілому (див. Мостобудування). При проектуван­ні великих споруд, міських мостів, шляхо­проводів через автодорогу враховують вимоги архітектури та дизайну, охорони довкі­л­ля, природ. ландшафту, створе­н­ня комфорт. умов прожива­н­ня насел., збереже­н­ня памʼятників історії та культури. Наукові дослідже­н­ня у галузі дорож. будівництва в Україні зосереджені пере­важно у Держ. НДІ «Укр­автодор», а технол. впровадже­н­ня їх здійснює під­приємство «Укрдортехнологія». Спеціалістів дорож. фаху готують 10 ВНЗів 1–4 рівнів акредитації, зокрема Нац. транс­порт. університет (Київ), Харків. автомобіл.-дорож. тех. університет, Держ. університет «Львівська політехніка» та ін., які проводять також значну н.-д. роботу. Для забезпече­н­ня сучас. стану функціонува­н­ня А. д. потрібна інтеграція шлях. мережі України у транс­порт. інфра­структуру Європи. «Укр­автодор» бере участь у роз­роблен­ні проекту Пд. транс­європ. автомагістралі Трієст — Будапешт — Київ. Територією України її маршрут проляже від Києва до кордону з Угорщиною повз Він­ницю, Хмельницький, Тернопіль, Івано-Франківськ. У пер­спективі перед­бачається роз­галуже­н­ня автомагістралі з р-ну Він­ниці в напрямку Умані, Кірово­града, Дні­пропетровська, Донецька і далі — на Луганщину, а з Києва — у бік Москви. На заході із р-ну Івано-Франківська через Львів до кордону з Польщею можливе створе­н­ня ще одного виходу на рівні автомагістралі в Зх. Європу в напрямку Краків — По­знань — Берлін та повз Ужгород на Словач­чину, Чехію, Німеч­чину. За про­грамою ЕС/ТАСІS проводяться досл. роботи над створе­н­ням схеми роз­ташува­н­ня магістрал. доріг України. Перед­бачається ви­значити доцільність будівництва нових автомагістралей у бік Балтійського м. через Білорусь і країни Балтії та кільцевої автомагістралі навколо Чорного м. Пита­н­ня будівництва та екс­плуатації доріг висвітлюються в зб. «Автомобільні дороги і дорожнє будівництво» та в ж. «Автошляховик».

Завантажити статтю