Агавні
АГАВНІ́
(справж. — Григорян Агавні Аршаківна; 
15. 07. 1911, с. Тайлар, побл. м. Карса, нині Туреччина — 03. 02. 1992, Єреван) — вірменська письменниця. Від 1918 жила у Вірменії. Закін. Ленінакан. пед. технікум (1931). Автор збірок віршів; романів 
(«Ширак», кн. 1, 1954, повне вид. 1963) — про соц. та політ. зрушення у вірм. селі в дорев. й порев. роки, 
(«Доброго ранку, Ареґ», 1980), зб. 
(«Завжди манливі голоси», 1983; усі — Єреван), куди ввійшли повість, оповідання, вірші та спогади. Переклала деякі твори П. Тичини («Чуття єдиної родини», «Ми йдемо на бій», «Київ» та ін.), П. Усенка «Весняне», «Де сосна та явори...», «Лист» та ін.), Н. Забіли («Я хочу, щоб у парках квітли квіти...»), М. Пригари («Москва», «Перша п’ятірка», «На збори»), І. Гончаренка («То не я стояла, мамо»), С. Голованівського («Марія», «Клени», «Голуб») та ін. укр. поетів. Написала вірш 
(«Україні», 1945), статтю про Лесю Українку 
// 
, 1971, 22 
(«Свій зоряний шлях прийдешнім поколінням» // «Вечірній Єреван», 1971, 22 лют.). Укр. мовою окремі твори А. переклали С. Калустянц, Д. Білоус.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Ширак. К., 1957.
Завантажити статтю
