АГАВНІ́ (справж. — Григорян Агавні Аршаківна; 15. 07. 1911, с. Тайлар, побл. м. Карса, нині Туреч­чина — 03. 02. 1992, Єреван) — вірменська письмен­ниця. Від 1918 жила у Вірменії. Закін. Ленінакан. пед. технікум (1931). Автор збірок віршів; романів («Ширак», кн. 1, 1954, повне вид. 1963) — про соц. та політ. зруше­н­ня у вірм. селі в дорев. й порев. роки, («Доброго ранку, Ареґ», 1980), зб. («Завжди манливі голоси», 1983; усі — Єреван), куди вві­йшли повість, оповіда­н­ня, вірші та спогади. Пере­клала деякі твори П. Тичини («Чуття єдиної родини», «Ми йдемо на бій», «Київ» та ін.), П. Усенка «Весняне», «Де сосна та явори...», «Лист» та ін.), Н. Забіли («Я хочу, щоб у парках квітли квіти...»), М. Пригари («Москва», «Перша пʼятірка», «На збори»), І. Гончаренка («То не я стояла, мамо»), С. Голованівського («Марія», «Клени», «Голуб») та ін. укр. поетів. Написала вірш («Україні», 1945), ста­т­тю про Лесю Українку // , 1971, 22 («Свій зоряний шлях при­йдешнім поколі­н­ням» // «Вечірній Єреван», 1971, 22 лют.). Укр. мовою окремі твори А. пере­клали С. Калустянц, Д. Білоус.