Агломерація
Визначення і загальна характеристика
АГЛОМЕРА́ЦІЯ (від лат. agglomero — приєдную, нагромаджую) — компактне просторове угруповання поселень (переважно міських), об’єднаних значними інтенсивними зв’язками (виробничими, трудовими, соціально-побутовими, рекреаційними) у складну багатокомпонентну динамічну систему. Як цілісне територіальне соціально-економічне утворення А. виникає на базі функціонування та просторового розвитку великого міста-ядра (або кількох міст-ядер). Розрізняють:
- моноцентричні агломерати з одним містом-ядром, що підпорядковує своєму впливу всі інші поселення, розташовані в його приміській зоні (або у зовнішній, периферійній зоні — міста-супутники тощо), і набагато перевищує їх розміром та економічним потенціалом;
- поліцентричні агломерати, які мають у своєму складі кілька міст-центрів.
Приміська (периферійна) зона А. щодо центрального міста-ядра є значним доповненням і резервом розвитку. А. має високий ступінь територіальної концентрації промисловості, інфраструктури об’єктів, наукових та навчальних закладів, а також високу щільність населення, здійснює значний вплив на навколишню територію, на економічну структуру і соціальні аспекти життя населення, характеризується високим рівнем комплексності та взаємозалежності розселення. Вказані ознаки А. зумовлюють специфіку їхнього розвитку як багатофункціональних центрів загальнонаціонального значення із спеціалізацією у найскладніших, наукоємних галузях промисловості.
Формування А. — результат розвитку урбанізації, особливо процесу поглиблення територіального поділу праці та соціально-економічного розвитку міських територій; сприяє повнішому використанню переваг економіко-географічного положення та передумов розвитку великого міста разом із навколишнім ареалом. Економічною передумовою відносно швидкого розвитку А. є переваги, притаманні цій формі розміщення виробництва і розселення (за рахунок ефекту близьких зв’язків або агломераційного ефекту):
- високий ступінь концентрації та диверсифікації виробництва;
- концентрація кваліфікованих кадрів, тісний зв’язок виробництва з наукою та навчальними центрами;
- максимально ефективне використання виробничої, соціальної і транспортної інфраструктури.
У різних країнах світу (залежно від рівня урбанізації, розселення, особливостей розміщення виробництва) виділення А. здійснюється за різними критеріями. В Україні група взаємопов’язаних поселень виділяється в А., якщо населення найбільших міст, що її утворюють, становить не менше 100 тис. осіб, а в ареалі її групового розселення розташовані як мінімум ще 2 міських поселення. При цьому до А. зараховують також міські та сільські поселення, якщо центри відповідних одиниць адміністративно-територіального поділу розташовані в межах 2-годинної транспортної досяжності центрального міста (у поліцентричних А. — найбільшого з центральних міст). Найвідоміші А. в Україні — Київська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Львівська, Одеська та ін., які є не лише великими центрами індустріально-інтелектуального та культурного розвитку окремих регіонів, а й осередками розселення та концентрації трудового потенціалу.
Рекомендована література
Завантажити статтю
