Адвентивні рослини
АДВЕНТИ́ВНІ РОСЛИ́НИ (від лат. adventicius — зайшлий) — рослини, поява яких у певній місцевості пов’язана не з природним флорогенезом, а здебільшого з несвідомим занесенням їх людиною з первинного ареалу в інші флористичні області або на інші континенти в процесі господарської діяльності. Адвентивні рослини — гетерогенно-гетерохронна і динамічна група.
Існує багато класифікацій адвентивних рослин: за часом занесення, способом імміграції, ступенем натуралізації, походженням тощо. Підґрунтям більшості класифікацій є класифікація А. Телунґа (1905–1919), на основі якої розроблено низку класифікаційних схем, найуживанішою з яких є схема Я. Корнася. За часом занесення адвентивні рослини поділяють на:
- археофіти (занесені до початку 16 століття, на території України це калачики непомітні, мак-самосійка, полин гіркий, татарське зілля, цикорій дикий);
- кенофіти (занесені після 16 століття: амброзія полинолиста, клен негідний, нетреба альбінська, чорнощир нетреболистий, щириця біла та інші);
- інколи ще виділяють групу евкенофітів — найновіших прибульців;
- за способом імміграції: ксенофіти (види, несвідомо занесені людиною), ергазіофіти (свідомо завезені, але згодом здичавіли й поширюються спонтанно);
- за ступенем натуралізації: агріофіти (види, що натуралізувалися в напівприродних та природних угрупованнях); епекофіти (види, які повністю натуралізувалися на антропогенних екотопах);
- колонофіти (утворюють більш або менш стабільні локальні колонії на антропогенних екотопах);
- ефемерофіти (види зі слабким ступенем натуралізації, які часом з’являються в невеликій кількості в різних місцях).
У флорі України налічують понад 700 видів адвентивних рослин. До адвентивних рослин належить ряд бур’янів, серед яких карантинні бур’яни: амброзія полинолиста, паслін дзьобатий, ценхрус довгошипий та інші.
Завантажити статтю
