Адміністративно-командна система

Визначення і загальна характеристика

АДМІНІСТРАТИ́ВНО-КОМА́НДНА СИСТЕ́МА — система управлі­н­ня су­спільством, заснована на жорстких методах бюрократичного централізму. Термін «А.-к. с.» почав за­стосовуватися від кін. 80-х рр. 20 ст. у сусп. науках для характеристики соц.-екон. і політ. устрою, що існував у Рад. Союзі та був змодельов. країнами створеного під його впливом т. зв. соціаліст. табору. А.-к. с. по­стала своєрід. витвором рад.-парт. бюрократії й послугувала основою втіле­н­ня рад. квазісоціалістичної моделі — невластивої ментальності, нац. традиції і конкретно-істор. потребам укр. су­спільства — з продекларованим намага­н­ням практ. реалізації соціаліст. ідеї. Однак Рад. Союз не зміг стати соціаліст. державою не лише в сенсі не­спроможності втіле­н­ня за­значеної вище ідеї, а й з огляду на невід­повід­ність тому, що вкладали у це поня­т­тя К. Маркс і Ф. Енгельс. Натомість було створено тоталітарну систему — антидемократ. політ. лад, який охопив усі держ. структури й поширився на все су­спільство і за якого держава, політ. влада повністю під­порядкували собі су­спільство і особу, насильницьки роз­топтали права і свободи людини і громадянина. Характер. ознаками створеного на основі А.-к. с. рад. тоталітар. режиму стали тотальний контроль держави за жи­т­тям су­спільства і окремої людини; утвердже­н­ня етатистської сві­домості з від­повід­ною ідеол. обробкою насел.; ставка на насильство і без­посереднє за­стосува­н­ня терору; заборона опозиції та однопартійність політ. системи; політизація, мілітаризація і бюрократизація системи влади; закритість су­спільства і контроль за ЗМІ. Вихідним пунктом формува­н­ня А.-к. с. став більшов. пере­ворот у Росії 1917. З пере­могою більшовиків було започатковано втіле­н­ня в сусп. практику системи конкрет. заходів, які перед­бачали значне збільше­н­ня обсягів виробництва, перед­усім за рахунок форсованої індустріалізації, при­власне­н­ня державою всіх засобів виробництва, централіз. роз­поділ ресурсів і керівництво вироб. процесом як своєрідну альтернативу вільному ринку. Характерно, що ви­значальною в цій системі ви­ступала не екон. під­система, як це перед­бачалося марксист. політ­економією, а суто політ. міркува­н­ня, зорієнтовані на зміну від­носин власності й створе­н­ня матеріал. бази комунізму. А.-к. с. набула завершеного ви­гляду в СРСР у серед. 70-х рр., коли тотальна бюрократизація по­стала тут сутнісним системотвірним чин­ником усього сусп. організму, який по­ступово втратив здатність до саморегуляції та існува­н­ня без держ. примусу. Серед причин виникне­н­ня А.-к. с. учені виділяють такі: стійкість у сві­домості парт.-рад. бюрократії стереотипів імперсько-централістич. мисле­н­ня і нехтува­н­ня нац. засадами сусп. життя; необмежена влада компартії і поліційно-бюрократ. характер рад. держави з властивою їм під­міною правових способів упр. су­спільством методами адмініструва­н­ня; заміна сусп. обʼ­єд­нань держ. чи напів­держ. структурами (партійно-державна, проф­спілк. і комсомол. бюрократія; військ.-пром. і аграрно-пром. комплекси та ін.); ліквідація політ. пред­ставництва і викривле­н­ня системи функціонал. пред­ставництва; від­сутність поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову тощо. Основу А.-к. с. становила монополістична держ. власність на засоби виробництва. Вона витворила своєрід. тип формально-бюрократ. керівництва су­спільством, яке здійснювалось пере­важно за допомогою наказів, команд і спиралось на певний рівень легітимності з боку «масового су­спільства» з притаман­ними йому дегуманізацією й деіндивідуалізацією соц. від­носин.

До методів А.-к. с. належать різноманітні засоби адм. примусу і жорсткого централізму на всіх рівнях управлін. циклу (прийня­т­тя ріше­н­ня, організації його викона­н­ня, контролю за викона­н­ням); обмеже­н­ня процесів самоврядува­н­ня в усіх сферах жит­тєдіяльності су­спільства; домінува­н­ня політ.-ідеол. стимуляторів соц.-екон. роз­витку; практика пере­страховок, приписок, дрібʼязк. регламентації люд. діяльності. Правовим виправ­да­н­ням адм.-команд. методів була, зокрема, ідея зли­т­тя прав і обовʼязків, яка від­кривала дорогу ігноруван­ню свободи індивід. волі субʼєктів права, сприяла роз­миван­ню кордонів між правами та обовʼязками, допускала за­стосува­н­ня примусу з боку держ.-бюрократ. структур до госп. субʼєктів у разі невикона­н­ня ними певних приписів. Системний, всеохоплюючий характер проникне­н­ня методів сві­домого (планового) регулюва­н­ня сусп. від­носин в усі під­роз­діли та сфери су­спільства, у сві­домість кожного громадянина тримався на цілісному бюрократ. механізмі, під­валини якого становили номенклатурна (залежна від певних ін­станцій) система при­значе­н­ня держ. службовців на кер. посади та ідеологія правлячої компартії. Стиль управлі­н­ня, за допомогою якого діяла номенклатура, становив узгоджену сукупність закріплених у законах правил та процедур, обовʼязкових і для обʼєктів, і для субʼєктів подіб. керівництва. До того ж, ці правила «освячувались» універсал. засобом впливу на масову сві­домість — комуніст. ідеологією, за допомогою якої бюрократія створила закрите су­спільство, пере­творивши його на своєрідну «фортецю в облозі». З А.-к. с. повʼязують сер­йозні помилки і прорахунки у прийнят­ті важливих внутр.- і зовн.-політ. рішень; вихолоще­н­ня демократ. ін­ститутів і процедур та пере­творе­н­ня їх на засіб імітації актив. політ. участі громадян.

На­прикінці 80-х рр. А.-к. с. вичерпала свої можливості і ресурси. Спроби її збереже­н­ня шляхом запізнілої модернізації окремих елементів системи при­звели до роз­паду остан­ньої. Комуніст. партія і держава, які на тлі слабкого роз­витку «громадянського комплексу» були осн. «агентами модернізації» в СРСР (Т. Парсонс), зʼ­єд­навшись во­єдино та ві­ді­рвавшись від су­спільства, зумовили системну кризу і спровокували руйнацію країни. Нежит­тє­здатність А.-к. с., що під­твердилася майже одночасним її зникне­н­ням у сх.-європ. країнах, на думку вчених, була повʼязана з де­структив. впливом криз. комплексу, зокрема зі взаємодією криз політ. легітимності, екон. виробництва, соц. забезпече­н­ня, етич. і культур. взаємин (П. Кен­неді). Тому укр. су­спільство та ін. соц. утворе­н­ня рад. псевдофедерації ви­ступили пасив. спо­стерігачами зовні могутньої, але порожньої із середини парт.-держ. піраміди.

Літ.: Першина Т. С. Господарська номенклатура в Україні: 1943–1945 рр. К., 1977; Клямкин И. М. Была ли альтернатива административной системе // Полит. образование. 1988. № 10; Бюрократия как феномен власти и управления. К., 1989; Гукасян Р. Е. Концепция слияния прав и обязан­ностей и административно-командные методы управления // СГП. 1989. № 7; Бюрократия и общество. Москва, 1991; Восленскин В. С. Номенклатура: господствующий класс Советского Союза. Москва, 1991; Матійчук В. І., Ткаченко В. М. Концепції радянського тоталітаризму: порівняльний аналіз // Україна XX ст. Про­блеми нац. від­родже­н­ня: Зб. наук. пр. К., 1993; Гаврилишин Б. Дорого­вкази в майбутнє. К., 1993; Нефедов В. Н. Номенклатура империи: ис­следование кризиса. Ниж. Новгород, 1994; Сутырин С. Ф. «Административно-командная система» или «командная экономика»? // Из истории отечествен­ной экономической мысли: 50–80-е годы XX века. С.-Петербург, 1995; Бондарчук Ю. П. Деякі пита­н­ня генезису тоталітарної ідеології // Історія України. Малові­домі імена, події, факти. К., 1996; Кульчицький С. Комунізм в перше десятиріч­чя (1919–1928). К., 1996; Власенко Д. Административно-командная система в древнем мире и современ­ность. О., 1998; Музиченко П. П. Історія держави і права України. О., 1998; Горбатенко В. П. Стратегія модернізації су­спільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. К., 1999.

В. П. Горбатенко

Завантажити статтю