Адріанова-Перетц Варвара Павлівна

Визначення і загальна характеристика

АДРІА́НОВА-ПЕ́РЕТЦ Варвара Павлівна (30. 04 (12. 05). 1888, м. Ніжин Черніг. губ., нині обл. — 06. 06. 1972, Ленін­град, нині С.-Петербург) — літературо­знавець, фольклорист, театро­знавець. Доктор філологічних наук (1935), член-кореспондент АН УРСР (1926) та АН СРСР (1943). Народилася у сімʼї вчителя, викл. стародавніх мов Ніжин. істор.-філол. ін­ституту. Закін. Вищі жін. курси в Києві (1910), викладала у Жін. гімназії та на Вищих жін. курсах. Від 1907 брала участь у роботі Семінару рос. філології під керівництвом В. Пере­тца. Закін. екс­терном Київ. університет (1912), була залишена при каф. рос. літ-ри для під­готовки до магістер. зва­н­ня. 1914 пере­їхала до С.-Петербурга, викладала в Жін. гімназії та на Вищих пед. курсах. Магістер. дис. «Житие Алексея, человека Божия в древней рус­ской литературе и народной словесности» (Петро­град, 1917) удостоєна великої академіч. Ломоносов. премії. Навесні 1917 обрана проф. Вищого пед. ін­ституту. Восени 1917 разом із групою професорів її направили в Самару для організації пед. ін­ституту, пере­твореного згодом на університет, до 1921 була його професором. Повернулась у Петро­град. До 1923 — проф. Вищого пед. ін­ституту; водночас працювала в Ін­ституті історії мистецтва; від 1923 — у НДІ при Петрогр. університеті; від 1924 — у словʼян. від­ділі б-ки академії наук. Зі створе­н­ням УАН (1918) почала працювати у Комісії давнього укр. письменства. У 20-х рр. опубл. низку праць про давню укр. літературу в рос. та укр. ви­да­н­нях. Поновила штатну службу (пере­рвану через хворобу у 1930) від 1934 — у від­ділі давньорус. літ-ри Ін­ституту рос. літ-ри АН СРСР (у 1947–54 — зав. сектору давньорус. літ-ри). Досліджувала давню укр. та рос. літ-ри, фольклор, давній театр, укр.-рос. літ. звʼязки, сатиру 17–18 ст.; поетику і специфіку літ-ри Київ. Русі, «Слова о полку Ігоревім», «Задонщини», від­крила й опрацювала нові літ. памʼятки (сатира 17 ст.). За­знала утисків та пере­слідувань як дружина й соратниця В. Пере­тца та через власні су­спільно-політ. пере­кона­н­ня. Спів­авт. багатьох колект. праць, серед яких «История рус­ской литературы» (Москва, 1941– 48).

Пр.: Сцена та костюм в українському театрі 17–18 вв. // Україна. К., 1925. Кн. 3; Данило Корсунський — паломник XVI віку // Зап. істор.-філол. від­ділу ВУАН. К., 1926. Кн. 9; Полтавські прислівʼя в записах 1850-х років // Етногр. вісник. К., 1927. Кн. 3; З діяльности єзуїтів на Україні і Білорусі на­прикінці 16 ст. за новими документами // Україна. К., 1927. Кн. 3; Стара українська етимологія слова «горілка» // Ювілей. зб. на пошану академік М. С. Грушевського. Частина істор.-літ. К., 1928; До історії пародії на Україні в 18 віці «Служба пиворізам» 1740 року // Зап. істор.-філол. від­ділу ВУАН. К., 1928. Кн. 18; Очерки по истории рус­ской сатирической литературы 17–18 вв. Москва; Ленин­град, 1937; Очерки поэтического стиля Древней Руси. Москва; Ленин­град, 1947; Рус­ская демократическая сатира 17 века. Москва, 1954; 1977; З історії сатирично-гумористичної рукописної української літератури 17–18 ст. // РЛ. 1957. № 4; «Слово о полку Игореве» и «Задонщина» // Слово о полку Игореве — памятник 12 века. Москва; Ленин­град, 1962; «Слово о полку Игореве» и памятники рус­ской литературы 11–13 веков. Ленин­град, 1968.

Літ.: Варвара Па­вловна Адрианова-Перетц: Мат. к биобиблио­графии ученых АН СССР. Москва, 1963.

О. В. Мишанич

Завантажити статтю