Аерація ґрунту

Визначення і загальна характеристика

АЕРА́ЦІЯ ҐРУ́НТУ  — газообмін ґрунтового повітря з атмосферним. Значення А. ґ. для організмів, що живуть у ґрунті і коренях вищих рослин у тому, що вона забезпечує постійне постачання кисню та видаляння вуглекислоти — продукту їхньої життєдіяльності. При цьому приземний прошарок повітря збагачується на вуглекислоту, яку використовують рослини у процесі фотосинтезу. Таким чином, добра А. ґ. необхідна для успіш. росту й розвитку як ґрунт. організмів, так і вищих рослин і є одним із показників ґрунт. родючості. На А. ґ. впливає сукупність умов у ґрунті і призем. прошарк. повітря. Зокрема, до ґрунт. умов належить усе те, що впливає на систему пор та рух води й повітря у них: вологість, структура ґрунту, наявність орган. речовин, гранулометр. склад, щільність, температура ґрунту, його теплові й водні властивості. Має значення й стан поверхні ґрунту, що межує з призем. прошарком повітря: брилистість, тріщинуватість, наявність кірки. До ґрунт.-біол. умов належать кількість мікро- і макроорганізмів у ґрунті та кількість коренів, густота рослин. покриву, наявність дернини, мертвого опаду тощо. Осн. умовами збагачення призем. прошарку повітря є концентрація газів в атмосфері, швидкість повітр. потоку. Найкращу аерацію мають ґрунти з міцною грудкуватою структурою, вкриті ліс. підстилкою або дерниною, де є найсприятливіші умови для газ. дифузії (взаємне проникнення газу й рідин, зумовлене тепловим рухом молекул).

Завантажити статтю