Айгі Геннадій Миколайович

АЙГІ́ Геннадій Миколайович (Айхі; справж. — Лисін; 21. 08. 1934, с. Шаймурзіно, Чувашія, РФ) — чуваський та російський поет. Премії ім. В. Мітти (1987), О. Кручоних (1991), Ф. Петрарки (1993), П. Дюфея, «Золотого вінця», Б. Пастернака (2000) та ін. Народився в сім’ї учителя, дід був останнім шаманом у селі. Навч. у Батирів. пед. училищі (1949–53), закін. Літ. інститут (Москва, 1959). Почав писати чувас. мовою. До 1959 друкувався під справж. прізвищем. У 1958–94 чувас. мовою вийшло 10 поет. зб. А.: «Аттесен Ячмпе» («Іменем батьків», 1958), «Утăм» («Крок», 1964), «Палăрăм» («Проявлення», 1971), «Халал» («Благопобажання», 1988), «Супхи йěпхў» («Весняний іній», 1990; усі — Чебоксари) та ін. За порадою Б. Пастернака від 1960 почав писати також російською мовою. До 1971 працював н. с. музею В. Маяковського. Найзначніші поет. зб. А. російською мовою: «Стихи 1954–71» (Мюнхен, 1975), «Отмеченная зима: Собрание стихотворений: В 2 ч.» (з передмовою П. Емманюеля, 1982), «Дитя-и-Роза» (1990, обидві — Париж), «Здесь: Избранные стихотворения 1954–1988» (Москва, 1991), «Поклон — песне: 36 вариантов на темы чувашских и татарских народных песен» (Париж, 1992), «Свечи во мгле» (1992), «Теперь всегда снега» (1993, обидві — Москва), «Письма из Берлина: Стихотворения 1988–94» (Б. р.), «Окна духа» (1995), «Страна — Пролог» (1995), «Раны в сугробах» (1996, усі — Париж), «Ветер по траве» (Чебоксары, 1997) та ін. Лірика А. філос.-метафізична, в ній він звертається до істин люд. існування, утверджує цінність життя. Вона від самого початку була опозиційною до офіційної рад. літ-ри. Органічно пов’язана з естет. досвідом європ. поетичного авангарду 1-ї пол. 20 ст., поетикою рос. футуристів та «оберіутів», позначена надзвичайно складною метафоричністю і вишуканою образністю. Окремі твори А. перекладено українською мовою. А. підтримував особисті і творчі контакти з представниками сучасного укр. авангардного мистецтва, зокрема з композитором В. Сильвестровим, художником і поетом С. Вакуленком та ін.

Рекомендована література

1. Березовчук Л. Тишина-и-Поэзия, или Пейзаж после битвы: Геннадий Айги и его место в русской поэзии второй половины 20 века // Русская мысль. Париж, 2000. № 4325, 6– 12 июля.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю