АЙГІ́ Ген­надій Микола­йович (Айхі; справж. — Лисін; 21. 08. 1934, с. Шаймурзіно, Чувашія, РФ) — чуваський та російський поет. Премії ім. В. Мітти (1987), О. Кручоних (1991), Ф. Петрарки (1993), П. Дюфея, «Золотого вінця», Б. Пастернака (2000) та ін. Народився в сімʼї учителя, дід був остан­нім шаманом у селі. Навч. у Батирів. пед. училищі (1949–53), закін. Літ. ін­ститут (Москва, 1959). Почав писати чувас. мовою. До 1959 друкувався під справж. прі­звищем. У 1958–94 чувас. мовою ви­йшло 10 поет. зб. А.: «Ат­тесен Ячмпе» («Іменем батьків», 1958), «Утăм» («Крок», 1964), «Палăрăм» («Проявле­н­ня», 1971), «Халал» («Благопобажа­н­ня», 1988), «Супхи йěпхў» («Весняний іній», 1990; усі — Чебоксари) та ін. За порадою Б. Пастернака від 1960 почав писати також російською мовою. До 1971 працював н. с. музею В. Маяковського. Най­значніші поет. зб. А. російською мовою: «Стихи 1954–71» (Мюнхен, 1975), «Отмечен­ная зима: Со­брание стихотворений: В 2 ч.» (з перед­мовою П. Ем­манюеля, 1982), «Дитя-и-Роза» (1990, обидві — Париж), «Здесь: Из­бран­ные стихотворения 1954–1988» (Москва, 1991), «Поклон — песне: 36 вариантов на темы чувашских и татарских народных песен» (Париж, 1992), «Свечи во мгле» (1992), «Теперь всегда снега» (1993, обидві — Москва), «Письма из Берлина: Стихотворения 1988–94» (Б. р.), «Окна духа» (1995), «Страна — Пролог» (1995), «Раны в су­гробах» (1996, усі — Париж), «Ветер по траве» (Чебоксары, 1997) та ін. Лірика А. філос.-метафізична, в ній він звертається до істин люд. існува­н­ня, утверджує цін­ність життя. Вона від самого початку була опозиційною до офіційної рад. літ-ри. Органічно повʼязана з естет. досві­дом європ. поетичного авангарду 1-ї пол. 20 ст., поетикою рос. футуристів та «оберіутів», по­значена над­звичайно складною метафоричністю і вишуканою образністю. Окремі твори А. пере­кладено українською мовою. А. під­тримував особисті і творчі контакти з пред­ставниками сучасного укр. авангардного мистецтва, зокрема з композитором В. Сильвестровим, художником і поетом С. Вакуленком та ін.