АЙДУКЕ́ВИЧ Казимеж (Ajdukiewicz Kazimierz; 12. 12. 1890, Тернопіль — 12. 04. 1963, Варшава) — польський логік і філософ. Доктор філософії Львів. університету (1912), д-р ґабілітований (1920), проф. над­звичайний (1925), проф. звичайний (1934), дійс. чл. Польс. АН (1952). Студіював філософію, математику і фізику в університеті Яна-Казимира у Львові, у 1913 продовжив освіту в Ґет­тінґен. університеті (Нижня Саксонія), де слухав лекції видат. учених свого часу — математика Д. Ґільберта і філософа-феноменолога Е. Гус­серля. Від початку 1-ї світової війни при­званий в австр. армію і від­правлений на італ. фронт. Тільки в кінці війни йому вдалося вступити в ново­утвор. польс. армію, з якої демобілізувався 1920 в ранзі капітана артилерії. Під час нім. окупації змушений працювати службовцем, не маючи можливості викладати легально, працював у під­піл. польс. школі. Працював доцент кафедри філософії Львів. університету (1921–25), проф. Варшав. університету (1926–28), кер. каф. логіки (1928–29), професор (1939–41) Львів. університету, кер. каф. фізики Львів. мед. ін­ституту (1944–45). У По­знан. університеті: кер. каф. теорії і методології науки (пізніше — каф. логіки, 1945–55), ректор (1948–52). Від 1955 — професор кафедри логіки Варшав. університету і одночасно — зав. від­діл. логіки Ін­ституту філософії і соціології Польс. АН, а також заст. дир. цього ін­ституту (1954–61), ред. ж. «Studia Logica» (1954–63). За­ймався теорією та методологією наук, роз­робляв семантичну теорію мови і теорію дефініції вислову. А. твердив, що значе­н­ня потрібно роз­глядати в семант. системі конкрет. мови, і вважав, що в різні мови вбудовано різні семант. системи; різниця в семант. системах різних мов залишається й тоді, коли вони спираються на один і той самий емпірич. базис.