Айзенберґ Олександр Абрамович
А́ЙЗЕНБЕРҐ Олександр Абрамович (23. 12. 1898(04. 01. 1899), м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 29. 02. 1984, Київ) — лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1935), професор (1941). Закін. Київський медичний інститут (1922). Працював лікарем у лікарнях Києва та Черкас, від 1931 — асп., асист., професор кафедри факульт. терапії Київ. мед. інституту; 1940–41 — завідувач кафедри терапії Вінн. мед. інституту; в. о. асист. факульт. терапії Башкир. мед. інституту (1941–43); ст. н. с. Інституту клініч. фізіології АН УРСР (1943–49); завідувач кафедри факульт. (1952–58), шпитал. (1958–73) терапії Київ. мед. інституту; завідувач відділу клініч. ревматології в Укр. НДІ клініч. медицини (1952–66). Досліджував рак легенів, рановий сепсис, етіопатогенез ревматизму, серцево-судинну недостатність, гіпертонічну хворобу. Доповнив методику вивчення вітаміну С. Брав участь у дослідж. т. зв. септичної (агранулоцитарної) ангіни.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Первичный рак легкого. К., 1936; Патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперименте. К., 1956; О патогенезе и этиологии ревматизма // ВД. 1961. № 6.
Рекомендована література
- Макаренко, Полякова.