АЙМУРЗА́ЄВ Жолмурза Мурза­йович (Аймурзаевтын Жолмурза; 25.08. 1910, с. Бесари Чимбайського округу, нині Каракалпакія, Узбеки­стан — 10. 05. 1996, м. Нукус, Каракалпакія, Узбеки­стан) — каракалпацький письмен­ник. Заслужений діяч мистецтв Узб. РСР (1957), нар. письмен­ник Каракалпакії (1947), нар. письмен­ник Узб. РСР (1981). Державна премія Респ. Каракалпак­стан ім. Бердаха (1968). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Ін­ститут театр. мистецтва (1938) та Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті в Москві (1956). Працював учителем, журналістом, двічі обирався головою СП Каракалпакії, очолював каракалпац. філію Узб. кіностудії докум. фільмів (1963–72). Автор поет. зб., поеми «Айдын жол» («Світлий шлях», 1955), автобіогр. повісті «Жетимнин журеги» («Серце сироти», 1967), романів «Әмиўдарья бойында» («На берегах Амударʼї», 1958), «Кызкеткен» (1972), «Мǝнзил­лер» («Привали», 1991; всі — Нукус). Україні присвятив низку віршів і поем, зокрема «У вогні» та «Аральське море» (про Т. Шевченка). Пере­клав його вірш «Мені тринадцятий минало».