Айналов Дмитро Власович
АЙНА́ЛОВ Дмитро Власович (08(20). 02. 1862, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 12. 12. 1939, Ленінград, нині С.-Петербург) – історик мистецтва. Член-кореспондент Петербур. АН (1914). Закін. Новорос. університет в Одесі, де вчився у академік Н. Кондакова (1888). У 1895 захистив магістер. дис., присвячену дослідж. мозаїк 4–5 ст.; 1901 – доктор. дис. «Елліністичні основи візантійського мистецтва». Викладав у Казан. (1890–1903) та С.-Петербур. (від 1903 – проф.) університетах. Одночасно (від 1904) викладав на Вищих жін. курсах, а в 1904–25 – на курсах при Інституті історії мистецтв у Ленінграді. У 1918–20 працював на істор.-філол. факультеті Таврій. університету (Сімферополь). Автор праць з історії візант., давньосхіднослов’ян. та зх.-європ. мистецтва. А. висунув та науково обґрунтував положення про позитивне значення країн еллініст. Сходу для формування візант. мистецтва, показав культурну спадкоємність від Візантії до Києва, від Києва до Новгорода та Москви; розглядаючи твори мистецтва на фоні заг. розвитку люд. культури, гол. увагу звертав на конкретні пам’ятки мистецтва, їхню худож. цінність та композиц. особливості.
Пр.: Эллинистические основы византийского искусства. С.-Петербург, 1895; Киево-Софийский собор. С.-Петербург, 1889 (співавтор); Памятники (архитектурные) христианского Херсонеса. С.-Петербург, 1901; Мраморы и инкрустации Киево-Софийского собора и Десятинной церкви // Тр. ХІІ Археол. съезда в Харькове. Т. 3. Москва, 1905; Архитектура черниговских церквей. Москва, 1909; Византийская живопись XIV века. С.-Петербург, 1917; К вопросу о строительной деятельности князя Владимира. С.-Петербург, 1917; Этюды о Леонардо да Винчи. Ленинград, 1939.
Літ.: Юбилей Д. В. Айналова // Среди коллекционеров. 1924. № 5–6; Брунов Н. Памяти Д. В. Айналова // АрхСССР. 1940. № 3; Жебелев С. Памяти Айналова // Изв. АН СССР. Отд. лит-ры и языка. 1940. № 3; Банк А. Некролог // Сообщения Гос. Эрмитажа. 1940. № 2; Алпатов М. Некролог // Искусство. 1940. № 1; Мацулевич Л. А. Памяти Д. В. Айналова. Роль византиноведения в деятельности Н. П. Кондакова и Д. В. Айналова // СИ. 1987. Вып. 21; Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопед. слов.-довід. Чг., 1997.
А. С. Мирончук
Основні праці
Эллинистические основы византийского искусства. С.-Петербург, 1895; Киево-Софийский собор. С.-Петербург, 1889 (співавтор); Памятники (архитектурные) христианского Херсонеса. С.-Петербург, 1901; Мраморы и инкрустации Киево-Софийского собора и Десятинной церкви // Тр. ХІІ Археол. съезда в Харькове. Т. 3. Москва, 1905; Архитектура черниговских церквей. Москва, 1909; Византийская живопись XIV века. С.-Петербург, 1917; К вопросу о строительной деятельности князя Владимира. С.-Петербург, 1917; Этюды о Леонардо да Винчи. Ленинград, 1939.
Рекомендована література
- Юбилей Д. В. Айналова // Среди коллекционеров. 1924. № 5–6;
- Брунов Н. Памяти Д. В. Айналова // АрхСССР. 1940. № 3;
- Жебелев С. Памяти Айналова // Изв. АН СССР. Отд. лит-ры и языка. 1940. № 3;
- Банк А. Некролог // Сообщения Гос. Эрмитажа. 1940. № 2;
- Алпатов М. Некролог // Искусство. 1940. № 1;
- Мацулевич Л. А. Памяти Д. В. Айналова. Роль византиноведения в деятельности Н. П. Кондакова и Д. В. Айналова // СИ. 1987. Вып. 21;
- Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопед. слов.-довід. Чг., 1997.