АНТИПО́ДИ (грец. ἀντιποδες, букв. — звернені ногами до ніг) — клітини, що містяться на протилежному від яйцевого апарату кінці зародкового мішка покритонасін­них рослин. Вкриті дуже тонкими оболонками або голі. Їх кількість коливається від 1 до 300 (найчастіше 3); у деяких рослин від­сутні. Роз­ростаючись, сприяють пере­міщен­ню поживних речовин від тканин насін­ного зачатка до зародка. Участі в запліднен­ні не беруть і згодом від­мирають. Виділяють оптичні антиподи — речовини, молекули яких асиметричні, подібні одна до одної, як предмет до свого дзеркального від­ображе­н­ня. Кожній такій молекулі від­повід­ають антиподи з такими ж фізичними і хімічними властивостями; від­різняються протилежним напрямом (знаком) оберта­н­ня площини поляризації світла та різним від­ноше­н­ням до них інших речовин. Часто містяться в природних речовинах, напр., в оксикислотах, вуглеводах. До оптичних антиподів зараховують також енантіоморфні форми окремих кри­сталів, напр., кварцу.

Цим терміном називають мешканців діаметрально протилежних пунктів земної кулі, у пере­носному значен­ні — осіб чи соціальні групи, які мають протилежні по­гляди, характери, інтереси.