Антироман

АНТИРОМА́Н (від анти… і франц. roman, від лат. romanus — римський) — умовна назва однієї з течій сучасного літературного модернізму. Найпослідовнішим утіле­н­ням естет. принципів А. є концепції пред­ставників течії «новий роман» — пере­важно франц. письмен­ників 50–60-х рр. 20 ст.: А. Роб-Ґрійє, Н. Сар­рот, М. Бʼютора, К. Симона та ін. Спираючись на філос.-естет. систему екзистенціалізму, вони від­мовилися від зображе­н­ня обʼєктив. дійсності, проти­ставляли жит­тєвій реальності субʼєктив. світ, ро­зірвану сві­домість особи, а класич. жанр. формам роману, сюжетові й зображен­ню люд. характерів із ціліс. внутр. жи­т­тям — при­йоми без­геройної і без­фабульної роз­повіді, фетишизацію предметів («шозизм»), мозаїку спри­ймань, роз­думів тощо. У творчості своїх адептів А. набув різних модифікацій, проте в 60-х рр., витіснений ін. течіями, втратив свої позиції.