Антоневич-Болоз Ян
АНТОНЕ́ВИЧ-БО́ЛОЗ Ян (Antoniewicz-Boùoz Jan; 03. 05. 1858, с. Скоморохи, нині Терноп. обл. — 29. 09. 1922, м. Бад-Ельстер, Німеччина) — польський мистецтвознавець, літературознавець. З походження вірменин. Доктор філософії (1880), надзвичайний професор (1893), звичайний професор (1898). Навч. в університетах: Яґеллонському (Краків), де вивчав філологію (германістику і романістику; 1876– 80), Вроцлавському — філософію (1880–82), Мюнхенському — історію мистецтва, естетику і філософію (1884–86). Працював кер. каф. історії новіт. мистецтва Львів. університету (1893–1922) і дир. Інституту історії мистецтва (1894– 1922). Член Польс. АН (від 1897) та співзасн. наук. товариства у Львові (1920). Досліджував питання теорії та історії мистецтва, зокрема ренесансу і модернізму, а також історію польс. літ-ри. Надавав великого значення іконографії у дослідж. з історії мистецтва. Був прихильником символізму і підтримував рух символістів. Цікавився арх-рою вірменів, що жили на зх.-укр. землях, зокрема у Станіславові (нині Івано-Франківськ), Снятині, Тисмениці, Кутах. Автор праць про світську та церк. вірмен. арх-ру на зх.-укр. землях. Його опис життя вірменів у Кутах не втратив актуальності й нині. Написав статтю про І. Труша (1904). Також опублікував «Geschichte des Humanismus und der Renaissance in Polen» (München, 1886), «Historia, filologia i historia sztuki» (1897), «Katalog wystawy sztuki polskiej 1764–1886» (1894), «Grottger» (1910), «Synteza twórczoúci Leonardo da Vinci» (1919; усі — Львів).
Рекомендована література
- W. Podlacna. Jan Boùoz Antoniewicz // Prace Sekcji Komisji Historii Sztuki Towarzystwa Naukowogo we Lwowіе. T. 1. Lwów, 1923;
- Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття. Ів.-Ф., 1993.
Завантажити статтю
Людина 