АНТОНИ́ШИН Світлана Володимирівна (19. 10. 1959, с-ще Верх­нє Дуван­не Краснодон. р-ну Луган. обл. — 10. 02. 2023, м. Броди Золочів. р-ну Львів. обл.) — поетеса, прозаїк, літературний критик. Член НСПУ (1999). Лауреат всеукр. літ. премії «Благовіст» (1997) та премії ім. Лесі Українки (1996). Закін. Київський університет (1983). Працювала кореспондентом г. «Радянський прапор» (нині «Лесин край») у м. Ново­град-Волинський Житомир. обл. (1983–90) та репортером г. «Вечірній Київ» (1991–94). Від 1994 — на творчій роботі. Друкувалася у ж. «Дзвін», «Київ», «Сучасність» та ін. Як літературо­знавець досліджувала творчість М. Він­грановського, І. Жиленко, Л. Костенко, І. Римарука, Ю. Кандима, а також реалії поточного літ. процесу, сучасну укр. поезію. У поезії та прозі А. пере­важають філос.- етичні мотиви, по­гляд на про­блеми дис­гармонії буття (поет. цикли «Запита­н­ня до істин», «Інтерʼєр від­сутності», оповіда­н­ня «Гладіолуси для Скорпіона», «Дубль з майбутнього» та ін.), «проти­стоя­н­ня» любові й самотності (цикли «Жили-були», «Дзеркальна октава», новели «Попелюшка з Оболоні», «Мі-ля-соль» та ін.). Працювала над оновле­н­ням поет. форми, прагнучи по­єд­нувати засоби класич. і модер. поетики.