Антоній (Гриневич)
АНТО́НІЙ (Гриневич Антон Юстинович; 23. 07. 1870, с. Слобідка Балт. пов. Поділ. губ., нині смт Кодим. р-ну Одес. обл. (за ін. даними — 1875, с. Білоусівка Гайсин. пов., нині Гайсин. р-ну Вінн. обл.) — лютий 1937, м. Свято-Троїцьке Одес. обл.) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Кам’янець-Поділ. духовну семінарію та Київ. духовну академію (1896). Друкувався в «Подольских епархиальных ведомостях», г. «Подолія», «Рада» та ін. Прийняв священство (1897). Член укр. фракції Держ. Думи (1907). Подав законопроект про запровадження рідної мови у школі й церкві. Ув’язн. 27 грудня 1921 Балтською повіт. ЧК. 24 березня 1922 справу передано до ревтрибуналу. Єпископ (29 серпня 1923–28), архієпископ (1928– 30) Балтський і Першотравенський. Підписав «Меморандум пленуму Всеукр. православ. церк. Ради щодо єднання церков» (1924). Заарешт. у січні 1931. Помер у злиднях.
Додаткові відомості
- Основні праці
- [Основи міжцерковних відносин] // Православний українець. Чикаґо, 1953, листоп. Ч. 16; 1954, січ. Ч. 18; берез. Ч. 20.
Рекомендована література
- Бачинський Є. До питання аполітичности УАПЦ // ПУ. 1953. Ч. 1;
- Бурко Д. Архієпископ Антоній Гриневич // Рідна церква. 1967. Ч. 69;
- Одесский мартиролог. Т. 2. О., 1999;
- Власовський.
Завантажити статтю
Людина 
 (2).jpg)
