Коханська-Сембріх Марцеліна

Визначення і загальна характеристика

КОХА́НСЬКА-СЕ́МБРІХ Марцеліна (18. 02. 1858, містечко Вишнівчик, нині село Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. — 11. 01. 1935, Нью-Йорк) — спів­ачка (ко­­лоратурне сопрано), педагог. З походже­н­ня полька. На­вчалась у батька у 4-річному віці гри на фортепіано, у 6-річному — на скрипці. Закінчила Львівську (1873; кл. фортепіано В. Штенґеля) та Ві­денську (1877; кл. фортепіано Ю. Епштейна) консерваторії. За пора­­дою Ф. Ліста від 1874 на­вчалася вокалу у В. Рокитанського, стажувалася в Мілані у Дж.-Б. Ламперті. Дебютувала 1877 на оперній сцені в Афінах. 1878–80 ви­ступа­­ла у Дрезденській (Німеч­чина), 1880–84 — Італійській (Лондон) операх. Від 1880 гастролювала у Відні, Бер­­ліні, Парижі, С.-Петербурзі, Сток­­гольмі, Мадриді. 1884 брала уроки співу у Ф. Ламперті. Періо­­дично ви­ступала на концертній ест­­раді, зокрема у Кракові (1886), Вільно (нині Вільнюс, 1898), Львові (1898), де виконувала піс­­ні Ф. Шопена, В. Желенського, О. Зарицького. Від 1895 — солістка театру «Ковент-Ґарден» (Лондон), 1898–1909 — «Метро­­політен-Опера» (Нью-Йорк). Її концерти пере­ро­стали у національні польські маніфестації (особливо їй вдавалися польські пісні під власний акомпанемент). Її вважали на­ступницею А. Патті. Володіла чудовим голосом широкого діа­­пазону й артистизмом, рідкісною виразністю, тонким від­чу­т­тям стилю. В оперному репертуарі — тво­­ри В.-А. Моцарта, Дж. Верді, Дж. Мейєрбера, В. Бел­ліні, Ґ. Доніцет­ті, Р. Ваґнера, Дж. Пуч­­чіні. Залишила сцену. Від 1914 викладала вокал у Джульярдській школі (Нью-Йорк), від 1924 — в Ін­ституті музики Кьортис (м. Філадельфія, США). Опублікувала спо­­гади у ж. «Music» (Нью-Йорк, 1930).

Літ.: G. Armin. Marcella Sembrich und Her Prof. Julius Hey. Leipzig, 1898; H. Klein. Great womensingers of my time. New York, 1931; H. G. Owen. A recollection of M. Sembrich. New York, 1950.

Р. Я. Пилипчук

Завантажити статтю