Антонов-Саратовський Володимир Павлович
АНТО́НОВ-САРА́ТОВСЬКИЙ Володимир Павлович (18(30). 07. 1884, Саратов, нині РФ — 03. 08. 1965, там само) — радянський державний і партійний діяч. Закін. юрид. та істор.-філол. факультети Моск. університету (1911). У гімназ. і студент. роки займався рев. пропагандою. Член РСДРП від 1902. Працюючи після закінчення університету помічником присяжного повіреного в Саратові, був одним із кер. місцевої більшов. організації. Перебував на засланні. Від листопада 1917 — голова виконкому Саратов. ради робітн. і солдат. депутатів. 1919 — чл. колегії НКВС РРФСР, голова Курського губвиконкому; на поч. 1920 очолював Донец. губвиконком. У травні 1920 — квітня 1921 — нар. комісар внутр. справ УСРР. Відклик. до Москви, працював ректором Комуніст. університету. 1924–38 очолював Суд. колегію з кримін. справ Верхов. Суду СРСР, комісію законодав. пропозицій при РНК СРСР. Брав участь у розгляді й винесенні вироків у справах «Промпартія», «Союзне Бюро меншовиків», «Шахтин. справа» та ін., сфабрик. спецорганами. У 1939– 52 працював у Наркоматі юстиції РРФСР, керуючи відділом систематизації законодавства. Автор праць з проблем рад. кримінал. та кримінал.-процес. права, а також книг «Красный шквал. Пьеса-хроника» (Х., 1920), «Под знаменем пролетарской борьбы» (1925) та «Красный год» (1927).
Рекомендована література
- Барков Б. Жизнь, избранная сердцем. Саратов, 1968;
- Катков С. В. Воля (о В. П. Антонове-Саратовском). Саратов, 1988.
Завантажити статтю
Людина 
